Tags: Фортеця

рай

Остання столиця, версія-2018


Вчора, у День незалежності, відбулася чергова "Остання столиця". Здається, наймасштабніша за всю історію фестивалю - ну, або одна з наймасштабніших.




І я збираюся показати кілька десятків картинок з події.Collapse )
рай

"Форпост-2": другий день, одна година

Форпост-2
Літо, фестивалів багато, тиждень тому була на чергових, вже третіх, "Временах и эпохах" в Коломенському, а звіт в жж так і не виклала. Другий день сьогодні місто гримить "Форпостом-2", а я спромоглася вибратися туди аж по обіді - і лише на годину. Та й то було справжнім подвигом.

Форпост-2
На жаль, ближчим часом в цьому жж багато звітів з фестивалів не буде точно.
Collapse )
рай

Кам'янець: відкриття турсезону-2013

відкриття турсезону 2013
Це було ще в суботу - і з того часу контроверсійні події відкриття міського і обласного турсезонів-2013 були вже обговорені з усіх боків на міському форумі. Тож зараз мій заряд закінчився, тема для мене вже аж вичавлена. Але є про що спитати широкий загал: свято святом. а нова підсвітка фортеці - це щось за межею добра і зла.

підсвітка старої фортеці
Collapse )
рай

Один зимовий день у Кам'янці

В пості будуть фортеця, діди морози, миколаї, снігові скульптури, ШИКАРНІ снігові скульптури і багато-багато снігу.
Почнемо з фортеці.
Відкриття ялинки у Камянці-2012

Взагалі правильна думка - перенести фортецю у центр, так туристам буде зручніше. Так що відтепер замок довго шукати не треба, він напроти поштамту.

Відкриття ялинки у Камянці-2012
А то в Старе місто ще потрап в таку погоду - бачте, доводиться на конях добиратися.
Collapse )
Репортаж в УНІАН
Блека в печері

Зараз

59.50 КБ


Болота - ой...

Значить так.
1. Они убили Кенни халяву. Бачите ворота на брамі? Ага! А на воротах ще й замок. В принципі, давно пора - бо шастають всякі, шастають... я і так ще кілька лазєєк знаю, плюс через головний вхід ходжу задармо (інша справа, що мені ліньки йти аж до головного входу).
А кросівенькі яскраві гарбузики накидала на передній план я самолічно. А шо дєлать, кольорів мало, довелося влізти по коліно в болото заради мистецтва. А може, я просто свиня.
2. Храм О. Невського реставрують. А мінарет поруч так і стирчить поламаним зубом. Я вже мовчу про обіцяні "висячі сади".
3. Третього пункту нема, це я так, для краси.
Викинг

АААААААААААААААААААА!!!! ААААААААААААА!!!!

Йду!!! По вулиці йду!!! нікого не чіпаю!!! Позаду кричать: "Іра?" - і дають ОСЬ ЩО:


АААААААААААААААААААААААААААА!!!! Ну і що що вийшла не дуже, яка вже є. Зате - ААААААААААААА!!!! Відразу попереджаю - костюмчик не мій, Ліга Баронів позичила.

Я б навіть назвалася covergirl, яби це не було настільки співзвучно з "ковёрный" %)


А я взагалі про культуру поїдання слойок хотіла (не слоїків, з слоїками все зрозуміло: розтерти на порошок - і розсипати над помідорним полем, а потім з*їсти помідори, все просто). А саме про слойки.

Я їх ТАК люблю, ух. В нас все йде чомусь з Москви, тіки на кілька років пізніше. Весною 2004 р. я була впевнена, що та ідіотська мода на ігрові автомати - то хвороба російська, Україну таке не торкнеться. Думала я про те, поїдаючи слойки - з грибами там, з лимоном чи з сиром. Зараз маємо купи автоматів і слойок. Тіки навіть в маленьких Дунаївцях вони коштують рівно ті самі гроші, що й у Москві. Прям з серії "Ресторан Макдональдс".
Так от, сидите ви десь в рейсовому автобусі, в руках в вас пакунок з ще гарячими слойками, а навколо купа пасажирів. Які з великим задоволенням спостерігають, як ті слойки снігопадом вкривають ваш одяг. І інакше ж ніяк. Чи як? Хтось вміє їх їсти? Навчіть, а?
Олаф

Стінг, число Диявола і нічні страхи.

62,47 КБ

Це - Хотин. Це так, для краси. Знято 11 липня з маленького пляжу на кам'янецькому боці Дністра, який і не помітиш, поки туди не прийдеш.

А я знову дибрю. Вчора, коли в двох кварталах від нас зібралася вся московсько вершко-маса (Стінг в "Олімпійському", аааааааа!!! Квитки від 2000 р., ааааааааааааааааааа!!!), але в мене не було бомби, ми пішли в найбільший в москві пивний магазин "Пілігрім", до якого пішки від нас 20 хвилин. Саме тому, напевно, ми були там вперше, ага.
Ну, самий великий - це пафос. Магазинчик манюсенький, продавців натовпи, з покупців - лише ми, нашій поведінці (хапання пляшки за пляшкою та розглядання пробок - Мік їх колекціонує, заради поповнення колекції ми і йшли) ніхто не дивувався, але всі активно кидалися допомагати. З українського пива лише Оболонь, багато чеського, бельгійського і англійського, трохи східних, жодного польського (з ним в нас прокляття). Спочатку брали кожну нову кришечку, далі стали вже вибирати. Зупинилися на 7 пляшках - їх же ще треба донести і десь розмістити в холодильнику. Я пішла в вестибюль магазину вивчати гігантські колекціонні пляшки, мік пішов розплачуватись. На словах продавщиці "З вас 666 рублів" я, не повіривши, повернулася в зал. Скіки-скіки?:))) Це ж треба... :)
А ввечері ми дивилися Blood Simple братів Коенів. Брррррррратів Коенів, вірніше.
Тут треба сказати, що я дуже, дуже люблю Коенів. "The Hudsucker Proxy" - шедевр. "The Ladykillers" - смакота. В "Raising Arizona" я навіть змогла примиритися з шалено неприємним Ніклосом Кейджем. Але це, це... Це дебют братів (1984), який отримав масу призів. І це найстрашніше кіно, яке я тільки бачила в житті. Я ледь не плакала півфільму - з жаху. Сили просто не було - саспенс в чистому вигляді, такий страшний, такий вимотуючий - хоч ховайся під стіл (я б так і зробила). M. Emmet Walsh не дарма отримав приз за кращу роль - цей дядько реально жахає. Фільм, як завжди у Коенів, цільний і продуманий, хіба от я очікувала, що вівчар Морті ще зіграє свою роль в другій половині фільму (якщо в першому акті на стіні висить рушниця і т.д.). Собаки більше не показували. Тепер до нічних кошмарів додалися думки про те, чи хтось того вигаданого, існуючого лише на екрані вівчара нагодував і як склалася його подальша доля :))
...Заснула десь о третій - півночі прислухалася до звуків навколо. Скрізь ввижався M. Emmet Walsh. :)