Tags: Трагедія

рай

Ратушу в Поморянах продають


17 січня 2016 р. будівля колишньої ратуші у Поморянах була виставлена на OLX на продаж власником за 15 тис. $. Поморянські пабліки у соцмережах писали, що теперішній власник ратуші начебто придбав її за борги колгоспу 23 роки тому, а також отримав в безоплатну оренду на 49 років парк біля ратуші. В селі подейкують, що колгосп розрахувався ратушею за солярку і запчастини.

Наталія Онисько та Ірина Рєвунова на сайті Zahid.net вносять ясність у питання:


"На даний момент власником ратуші є 28-річний мешканець села Вороняки, що поруч з Поморянами, Богдан Савчук. На тому, що покупець «має максимально зберегти історичну цінність будівлі», він у приватній розмові не наголошує, оскільки розуміє, що таких вимог ставити не може. Але додає, що найкращим варіантом вважає перебудову ратуші під готель або заклад громадського харчування. Сама будівля, за словами Савчука, перебуває у вкрай поганому стані. Наразі там немає вікон і дверей, зруйнувалося дерев’яне перекриття.

Згідно з даними реєстру нерухомості, він отримав у власність приміщення колишнього магістрату у 2008 році. Раніше це нерухоме майно належало його батькові Михайлові Савчуку, саме тому місцевому підприємці, якому ратушу нібито віддали за борги. Як розповів ZAXID.NET сам Михайло Савчук, інформація про борги не відповідає дійсності – він придбав нерухомість у 1996 році за 17 тис. грн. Щоправда, з місцевим колгоспом справді співпрацював – продавав запчастини. «Приміщення належало Фонду держмайна України, який виставив його на продаж через аукціон. Я став переможцем конкурсу і заплатив понад 17 тис. грн. Я повністю розрахувався з ФДМ», пояснив  він. На той час курс долара становив приблизно 1,76 грн за долар. Відтак Михайло Савчук купив місцеву ратушу за 9,66 тис. доларів. За ці гроші тоді можна було придбати, наприклад, двокімнатну квартиру в центрі Львова. Тобто, родина Савчуків не надто багато заробить у випадку успішного продажу – приблизно 5 тис. доларів. За словами Савчука-старшого, він планував розвивати свій бізнес і відбудувати ратушу. Проте почалась криза, колгосп так і не віддав боргів і відбудовувати придбану нерухомість вже не було за що.

Це підтверджує і  тогочасний голова селищної ради Поморян Володимир Семчишин. Він також розповів, що крім нерухомості Савчак отримав в оренду на 49 років ще 12 соток землі, проте так нічого і ніколи не робив на території  придбаної ратуші. Ситуація не змінилась і сьогодні".



рай

Палац Бадені у Коропці: завал



Майже рік тому дуже переживала, що Грицеві моєму Україна дістанеться значно потворніша, ніж її знала я - і що палацу Бадені мій хлопець не побачить.


Побачив, ага, хоча мало тут веселого.
Палац у вересні 2014 року знову обвалився - цього разу впали перекриття між поверхами. Сумна, страшна картина - в споруді все ще були деталі старих інтер'єрів (дубові плафони на стінах, ліплення, вітражі, дзеркала тощо), споруда могла бути окрасою країни, але країна економила на культурі, а тепер її роздирає на шматки війна.

Паршиво від такого на душі.

На сайті більше фото і інформації.
Олаф

Червоноград (Червоногруд. Червоногрод? Яка різниця. 17.04.13


З'їздила сьогодні. Водоспад найповноводніший за всі мої туди візити. Костел плаче водою, весь час здається, це хтось ходить. Любителі потойбічних прозорих метафор погралися б тут з сенсами, але мені якось не до того. Майже всі, кого стріла (прості люди і водії попуток) питали: "Ну а шо вам з того замку?".

Пощастило поговорити зі старожилом, котрий чудово пам'ятає, яким замок був до того, як його активно почали розбирати на каміння у 1956 році. Правда. сам він каже так: "Тра валити. Бо може впасти. Тра валити".
Це про залишки вежі.
Висічка-2.


Розродилася злим текстом на сайті.


Неоготика в радянські часи за стиль не вважалася, всіляко зневажалася і на облік тому не ставилася. Це ж так не тільки з Червоногродом (як його ж назвати правильно, а? Точне фонетичне відтворення реальної назви померлого містечка - Червоногруд. За правилами української - Червоноград. Але вже маємо один на Львівщині. Червоногородом це місце не було ніколи, хіба в уяві недалеких діячів від туризму. Червоногрод нехай тоді?). Високочолі мистецтвознавці не любили не лише неоготику, а й історизм чи модерн - все, що, на їхню думку, паразитувало на справжніх стилях, мімікрувало під них - задля естетики, а не якоїсь особливої потреби у контрфорсах і нервюрах. Мімікрія ренесансу під античність була так давно, що їй то пробачалося, а от вважати пам'яткою архітектури якусь Ельжбєтку у Львові чи костел у Підлісному Мукарові - та ви що, за кого нас маєте? Ми не такі.

Естети відмовляли неоготиці на вхід до пантеону високої архітектури в радянські роки, у 1950-ті. Чи 1960-ті. Тоді урбаністичне середовище навколо них було аж переповнене всіма цими необарочними завітушками, цими зайвими на фоні такого функціонального функціоналізму деталями і сандриками. Переїли прикрас, хотілося лаконізму - а ще як згадати, що будували всі ці пістрявості вороги-буржуї, позбавлені революційної свідомості і співчуття до простої людини праці...
Між тим власне неоготика - те, з чого починається тяжіння до архітектури у катастрофічно великого проценту туристів. Нео- - тому що справжньої в нас дуже мало, а та, що є, вкрай непоказна. Тому неофіти від туризму дуже люблять ельжбєтки: коли таке високе і стільки детальок, коли так гарно відразу в лоб - воно діє миттєво. Ой як гарно! Фотиком клац-клац. Вже потім, якщо пощастить, ці неофіти доростуть і до ампіру, і до бароко. До конструктивізму доберуться не всі, але принаймні класицизмом насолоджуватися навчаться. Важко тому переоцінити неоготику, таку вторинну, для України. Важко - і скоро буде ще й неможливо. Неоготика Мошнів і Шарівки - одинокі острівці серед хвиль панельних будинків. А от Галичина і Поділля були всіяні неоготичними костелами і костеликами, палацами і шале. Лишаються крихти. Мистецтвознавці 1950-х не знали, що ХХІ століття стане царством неоковирних особняків, МАФів і відсутності планувальної культури. Вони жили в іншому середовищі.
Далі - на сайті. Там же багато сьогоднішніх картинок.
Олаф

Пнів, Бережани, Кам'янець, Золочів

Вчора Герой України, директор Львівської галереї мистецтв Борис Возницький повідомив ЗМІ, що 5 серпня о 14-00 внаслідок бурі впав дах на вхідному корпусі Золочівського замку.
Впав дах на золочівському замку
Он той корпус вглибині, бачите?

Collapse )
Нагадаю також стан бастіонів у 2010р.:
Олаф

Нова Західна башта бай-бай.

Впала.

1 серпня впала башта Старої фортеці
Сьогодні після обіду, десь близько 16-00. Місце архітектурної трагедії загороджене і охороняється. Не так від мародерів (хоча й від них теж не завадить з нашим менталітетом), як від гріха подалі - стежками біля західного боку фортеці спускаються додому на Карвасари чи Підзамче жителі навколишніх кварталів приватної забудови.

1 серпня впала башта Старої фортеці
Вже відбулася екстрена нарада мера, директора фортеці і інших чиновників.

1 серпня впала башта Старої фортеці
Туристи з інших міст (їх повно навітьв понеділок увечері, після дощу) підходять до огородження і запитують: "Что, уже крепость закрыта?"

1 серпня впала башта Старої фортеці
Башта була реставрована наприкінці 1990-х років, кілька років тому її теж латали-добудовували.
Кількаденних дощів башта не витримала. Та й вся фортеця виглядає дуже мокрою. В нас не Іспанія, в нас інший клімат, пам'яткам він не подобається :о(.