Tags: Небо

рай

5 днів у Швеції


Головне шведське враження - олені. Вони скрізь. Попарно блукають полями, самотньо цуплять їжу біля сільських будинків, маленькими зграями пасуться біля лісів. А в заповідниках їх цілі стада.



Я давно мріяла про Скандинавію - і з 26 по 30 квітня ми нарешті побували у Швеції. Тепер Швеція разом з Шрі-Ланкою входять у дуже-дуже короткий список країн, у які я навряд чи колись повернуся. Але з кардинально різних причин.

Тут багато картинок, тут спресовані враження - знаєте, як після тих вакуумних машинок, котрі відсосують повітря з мішків із зимовими речами у гарних господинь. Багато про що хочеться написати, але хто то все читатиме?
Collapse )
рай

Пост про Кам'янець-Подільський: картинки і відео


Запізно у вівторок пішли політати. Сонце, червоне, маленьке і зле, вже ховалося за рожевий оксамит хмар.
Я дивом не врізалася коптером у мінарет (Мік в останню мить крикнув негайно набрати висоту) - але шкодую, що той момент не засняла хоч одним кадром :о)



Всі відео довжиною понад 30 секунд я по дефолту вважаю довгими і нудними, тому наше відео з дрона майже вдвічі коротше максимально припустимого хронометражу.
Наступного разу спробую протриматися хоча б 20 секунд :о)


Collapse )
рай

Три вечори з Фантомом-3

Жванець - і далеко на горизонті Хотинська фортеця
Жванець (залишки замку, пересохлий Жванчик, канарковий костел у центрі) - і далеко на горизонті Хотинська фортеця. На сайті більше фотографій з неба.

Велика радість, дике задоволення - і поки що повне невміння управлятися з цим літаючим фотоапаратиком. Ми знайомі з ним неповні три доби - і три вечори підряд він піднімався у небо. Щовечора було по два замки - і я не хочу навіть думати, скільки українців ніколи в житті не бачили таку кількість мальовничих фортечних руїн. Ми бачили, коптер бачив - якщо цікаво, дивіться і ви.


Замок в Сидорові
Це Сидорів, я дуже його люблю. Замок все так само кораблем пливе крізь хвилі кукурудзи, але мене ця метафора давно втомила. :о)

Collapse )
рай

Україна у вогні

Коли вчора в "Подільському експресі" (Київ-Кам'янець, 450 км за 7 годин, друга космічна швидкість) о 22-15 вимкнули світло і читати вже не було як, дивилася в вікно. Поїзд плив через вогонь. Палало ліворуч, палало праворуч. Палало і на Київщині, і на Вінниччині, але то було ще в світлий час, а зараз, по темряві, Хмельниччина виглядала моторошно: далекі вогники сіл - близькі багаття стерні.
Навіщо селяни це все роблять, хтось пояснить?
А так палення трави виглядає з 10-кілометрової висоти. Це десь околиці Ніжина, здається. Боюся, цю картинку знову армія незнайомих мені людей сприйме за бахвальство


Менше з тим. В Кам'янці в каньйоні знову дива людської мужності: ледь не вся Україна (від Краматорська і Полтави до Вінниці і Кіровограда, від Полонного і Шепетівки до Хмельницького і Горлівки) з'їхалася на змагання зі спортивного туризму.


На міському форумі про це пишуть і показують :о)
І ще там є крокуси.
рай

Кам'янець за сьогодні

43,31 КБ
Небо грало першу скрипку.
Воно це вміє.

Коли б до мене прийшов Дід Мороз, я б хотіла, щоб це був хай-теківський такий дід, наворочений, як техногенна катастрофа. В нього за відмінну поведінку і мученичество я б попросила маленький такий кишеньковий пристрій, який би паралізував всі мобіли в радіусі 13 метрів. Я б чемно пообіцяла користуватися цацкою лише в автобусах і поїздах. Гаразд, лише в міжміських автобусах. Бо від синхронного "Га?" і "Шо робиш?" з усіх сторін в мене загострюються ікла і пробуджується інстинкт серійного вбивці. Та блін, я б навіть погодилася, аби цацку вживили мені під шкіру. Бо я ненавиджу мобілки!!!!!