Я не була тут три роки - їздила 7 січня до Криворівні. Ну привіт знову, Бояни і Припруття.
Глянемо, що змінилося за цей час?
(Спойлер: мало що. Але відчуття. що джерело ритуалів таки пересихає, не покидає мене).
Було холодно - чомусь у цей день майже завжди холодно - і сонячно.
Найменший з вершників-2020.
Кожух знайомий. риси обличчя ніби теж. Думаю, син того з колядників, котрий з Боян до нас в Кам'янець переїхав. Бо дуже схожі манери. Це Бояни. З шести ватаг бачила три - дві в Боянах і одну в Припрутті.
Ось боянська йде вулицею.
Цього року ну дуже вже довго чекала на початок дійства біля БК, поки не пішла вуличками шукати перебраних. І таки знайшла.
А так у Боянах прикрашають двори.
Далі - мій текст, котрий написала для BBC. Він дуже сухий - ну, для новини, але інший писати спеціально для жж ну правда нема сил :). Для тих. кому цікаво, все можна знайти за тегом Бояни тут в жж.
Щороку 7 січня яскраво зустрічають православне Різдво два сусідніх села Припруття та Бояни Новоселицького району Чернівецької області. Переважна більшість населення тут – етнічні молдовани. В селах зберіглася традиція, за якою всі групи сільських маланкарів (в 5-тисячних Боянах таких чотири, ще дві є у Припрутті) 7 січня, за тиждень до маланки (13-14 січня), відтворюють у традиційних костюмах легенду часів молдовського господаря Штефана чел Маре (Стефана Великого, XV ст.). За переказом, Стефан Великий підняв Буковину на боротьбу з мусульманством і зміг втримати край християнським.
З тих часів зберігся звичай відтворювати проводи воїна-вершника у похід. Звичай це виключно чоловічий, до ритуалу традиційно не допускаються жінки та дівчата.
Проводжають вершника мати (вона у хустці і з букетом в руці. Часто букет встромлено у коровай) та дід.
Разом з вершником відправляються на війну його челядники-охоронці (їх можна упізнати за свистками та багато декорованими костюмами). Челядників у селах називають «шандарями» - так видозмінилося з часом слово «жандарм». В одному з кутів Боянів шандарі мають цікаві капелюхи, прикрашені воронячим та пав’ячим пір'ям.
Ритуал такий: першим у двір заходить один з челядників - неначе у розвідку. Далі голосним свистом у свисток він закликає і інших до двору.
Кожну групу супроводжує народний оркестр. Власних музикантів на всі ватаги не вистачає, тому деякі групи наймають оркестри у сусідніх селах та містах – часом навіть у Кам’янці-Подільському Хмельницької області.
Групи юнаків заходять у кожне обійстя. Навіть якщо там немає зараз господарів або ніхто не живе. Там вони виконують три танки. Все відбувається досить швидко, без пауз.
Музика однакова у всіх ватаг.
Якщо у хаті є незаміжня дівчина, Вершник з нею обов’язково перетанцьовує. Звички давати колядникам гроші у селі немає.
Бачила лише, як сунули 20 гривень найменшому з вершників, 4-річному.
Особливість святкування Різдва в Боянах — власне у збережених автентичних старовинних народних костюмах. Багато сіл Новоселицького району святкують Різдво з ватагами колядників, але там костюми хлопців вже давно осучаснились, спростилися.
(Це люди з церкви повертаються. Хлопчик не колядник).
Одна з мозаїк на будинку культури.
Щорічному ритуалу не стають на заваді навіть вітер та сильний мороз: хлопці заходять у всі двори свого кута, а потім виходять на центральну вулицю Боянів до будинку культури.
Ватаги співають і танцюють дорогою до сцени біля будинку культури, не зважаючи на чималі корки, котрі утворюються внаслідок цього – адже центральна вулиця є ще й шматком траси Н03 на Чернівці. У центрі на колядників вже чекає майже все населення Боянів та Припруття.
(На фото якраз ряджені зупиняють нашу автівку).
На багатьох дітях та деяких жінках помітно тайстри – традиційні вовняні буковинські сумки, прикрашені вишивками та лелітками.
Ще раз юнаки одягнуть строкаті народні костюми в ніч з 13 на 14 січня — тоді в них попереду важка робота: за 24 години обійти всі подвір'я чималого села і заколядувати у кожному.
Цьогоріч було дуже багато ряджених.
Вони шантажували і водіїв, і пішоходів, але якщо ті не хотіли розлучатися з своїми грошами, особливо і не наполягали.
Побачили камеру - і прибігли фотографуватися.
Ритуальна зупинка автівки. Вже, на жаль, таки ритуальна: флібуст'єрський рекет давно став частиною наших маланок.
Мед-діагностика авто. Все з машиною ок.
Поки переберія дуркує, колядники-маналкарі зайняті своєю справою.
Але ряджені часом беруться їм допомагати.
Це вже Припруття.
Це - Бояни.
О, персонажа повезли.
І поки все :)
