Blacky (kamienczanka) wrote,
Blacky
kamienczanka

Перші маланки-2020


Як завжди останнім часом, вранці 1 січня ми вирушили в Герцаївський район - за маланками.





Дорогою заїхали перевірити. чи справді ходить 1.01 маланка у кількох селах сусіднього Глибоцького району (Тарашани і околиці). Ні, там все почнеться 13-го.



Тому була звична трійця - Петрашівка (Міхорені), Годинівка і Горбова.


Це Петрашівка. Енергетично вони незрівнянні і неймовірні. Земля гуде від цих коників.


Це Годинівка. Там переважно діти - і чомусь часом враження, що вони маланку не проживають, а відбувають. бо треба. Але навіть в такому варіанті маланка краща, ніж життя без маланки.


Ну і Горбова. де маланкують наймасштабніше - і де є як традиційна частина, так і переберійна, карнавальна.


А це оркестри. Без музики нема маланки. Музика грає в сприйнятті свята (особисто для мене, може) велетенську роль. Музика прекрасна.


А це, власне,чималий шмат Герцаївщини - найменшого з районів і етно-регіонів України, заселеного переважно етнічними румунами.  Над районом злим джойстіком стирчить монастир московської церкви в Банченах: прикордонну територію, котра навіть язичницькі свята все ще відзначає в унісон з колись рідною Румунією, РПЦ окучувало дуже старанно і могутньо. Михайло Жар, настоятель Банчен, як циган сонцем крутить Герцаївщиною, а людина він (м'яко кажучи) дивна, специфічна і українофобська.


А це ми, я і Гриць, через стрибання у сніги котрого і тотальне промокання (хоч викручуй) довелося покидати маланки години на дві раніше запланованого часу. Ну, але практично все бачили.



Тепер погнали дивитися картинки.


Орлан з Горбової - найвражаюча платформа-2020. Крила рухаються. Зі старого автомотлоху тут вміють зробити цукерку всім на радість.


Вид на пташиний хвіст.



Кадр про вітер. Він був шквальним.


Давні мої улюблені маланкарі з Горбової, місцеві креативщики і майстри на всі руки. Цього року у них була найкраща миша (мишей було чимало).


При цьому яких хочеш. :)


Ось ще смішна.


І ще кадри про вітер. Цей.


І цей. Минулими роками у Петрашівці я не помічала аж таких розкішних столів, а зараз почали підгодовувати коників практично у кожному дворі.



Традиційна частина з Горбової. Тут так не годують. Частують. але не так багато.


Оппа, справжня Маланка!!!!! НІКОЛИ раніше не бачила такого персонажа на Герцаївщині - а от на тобі. Це Годинівка.


Це теж вона. Знаю, що буде буркотіння про сепаратизм, і знаю, що ці прапори значать значно менше, ніж здається. Бо вчора там був ще прапор партії регіонів з датою 2010, прапор Угорщини, Німеччини і якийсь рекламний стяг автоконтори. Що знайшли, тим і махають. З громадянською свідомістю у румуномовному краї, забембаному московською патріархією, не все гаразд. Хто б заперечував. Але.


Але серед молоді з кожним роком все більше чути українську. Тру сторі.
Це Горбова на фото. За незвичну локацію (з галереї другого поверху) дякую чернівецьким фотографам Миколі Гавці та Дору Ропчану. котрі знімали маланку якраз звідти, помітили мене і покликали до себе.


Ну от якраз про свідомість кадр ще. Можна поговорити про стан сільських вуличок, вимащених багном по вінця. Але я більше про кокошнік одного з персонажів.


Коли горбівчани відтворюють свої звичаї. у них краще виходить. Не треба їм ще й російські.


Останні кілька років на маланку, котра 01.01, завжди сонячно.


А от зі снігом по-різному. В Петрашівці було БАГАТО, Гриць у своєму бажанні наробити в снігу слідів провалювався ледь не по пояс.


А вже в більш рівнинній Горбовій сніг був лише подекуди. До вечора й той розтанув, напевно, з таким-то вітром.



Вітре, так. Вітер.


Хлопці і так мотиляють конячими гривами зі стрічок на всі боки. А коли ще й вітер допомагає - магія.


Так шкода. що бачила їх так недовго. Все собі кажу, що може, може пощастить колись потрапити на маланки з кимось, хто любитиме їх так, як люблю я - і не підганятиме в спину, і дасть час насолодитися і поблукати селами за маланкарськими ватагами.


І в Горбовій дочекатися вечора - коли у багатьох фігур на платформах запалають очі (чи носи. чи що там вони придумали).


Наслухатися цього "Та-ра-ша!", яке так люблю.


Може, колись і пощастить.



А вчора пощастило ось в цьому дворі - нас, котрі забігли за маланкарями, теж пригостили. Дуже дякую!


Вихор.


Апетитно.


Миші з Горбової.


Там ще був отакий от факір - вперше я цей фокус бачила на Рамблі в Барселоні 9 (здуріти) років тому, а потім такі левітуючі персонажі траплялися навіть у Кам'янці. Кадр жахливий, я знаю, фотала з вікна машини.


Як завжди. дивуєшся розцяцькованій солдатській уніформі радянських часів. Це в Годинівці і Горбовій таке.


В Петрашівці декори стриманіший - і вже хоча б тому більш стильний. Ну. воно й зрозуміло. Петрашівські коники - зірки, вони взимку гастролюють по фестивалях маланок у Румунії. І в Яссах були, і в Сучаві, і в Ботошанах.


Горбова з трдиційною маланкою теж буває на подібних заходах у сусідів.



От традиційна маланка заходить у двір.


А це у дворі танцюють петрашівці.


А це вулицею йдуть.


І в Годинівці, і в Горбовій у ритуалі беруть участь і дівчата.


Хоча я стільки вже про це увсе писала, і в книгах, і в жж - ліньки повторюватися.


Кому цікаво. інфу точно знайде, а кому ні - навіщо їх завантажувати.


Дуже хотілося політати цього року над маланками коптером, але падіння 30.12 перекреслило всі плани. Сумно.


Дякую тим небайдужим, котрі відгукнулися на мої плачі за Фантомом у фб.


За рік. сподіваюся, вже все вдасться. Лишилося 365 днів :)
Tags: Буковина, Герца, Горбова, Зима, Маланка, Петрашівка, Ритуал, Свято
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 4 comments