?

Log in

No account? Create an account
Екзарх Всього Існуючого в екзилі. [entries|archive|friends|userinfo]
Blacky

[ website | "Замки і храми України" ]
[ userinfo | Блекопедія ]
[ archive | Раніше ]

Історичний пікнік-2019 [травень. 4-е, 2019|10:43 pm]
Blacky
[Tags|, , , , , , , ]



Як завжди останніми роками на початку травня, у Старій фортеці сьогодні та завтра відбувається історичний пікнік.




Я там була - і показую, що бачила.




Історичний пікнік - вже усталений вираз у Кам'янці, от вам у підтвердження фотозона для спання.




Але цьогорічним заходом керував не так Олександр "Гайдук" Заремба, історик та директор нашого музею-заповідника, як київський реконструктор Святослав Лихо. І замість камерного культурно-просвітницького заходу місто. схоже, отримало новий фестиваль, присвячений епосі Середньовіччя.




Причому отак от відразу зі старту і бац - міжнародний. Бо крім хлопців з міського військово-історичного товариства до фортеці сьогодні завітали гості-реконструктори з Польщі, Києва, Львова і не знаю ще яких міст.




Не знаю переважно тому, що Сашко Гайдук назвав лише ці групи. Більше знав власне пан Лихо, але я його побоююся вже роками. Піти розпитувати не ризикнула.




Ні, постфактум всі ми розумні і кмітливі. Я теж вже під час лицарського турніру зрозуміла, що боялася дарма. Найчастіше наші діти і дітища несуть на собі яскраві відбитки нашої ж індивідуальності. Особливості характеру нового заходу відчувалися тим гостріше, що локація - та сама, назва - та сама, а враження - інші, аніж у дітищ могутнього нашого Гайдука.




Хоча про "назва - та сама" я трохи прибріхую. Бо вона звучить повним ротом гальки, що стукає у зубну емаль і створює в роті маленькі катастрофи: “Castellum koriatidarum / ʐамокъ корїатовицькыи 1419”. Вимовити з першого разу швидко важко, але тут відразу окреслено і епоху, і посил: часи, коли фортеця була власне замком чотирьох братів-литвинів, князів Коріатовичів (на Закарпатті одного з них, Федора, знають під більш вірною транскрипцією Корятович. У Кам'янці чомусь прижився варіант з "іа"). Латинська частина назви має підкреслити приналежність Поділля європейській цивілізації (ну я так собі думаю). Але попри очевидні, в лоб, чесноти назви, вона мені не дуже подобається. Навіть не тому, що важка для запам'ятовування, ні. Тому, що я жодного разу такої назви рідного замку не чула. Я не є професійним істориком і можу багато чого не знати, але поки що ніяких Кастеллум коріатідарум не зустрічала.




Ще одним відбитком індивідуальності Святослава Лиха була дуже спокійна, дружня, навіть розслаблена атмосфера. Ми, кам'янчани, звикли до суворої муштри під час фестивалів по 17 ст. і до жорстких і відверто грубуватих бугуртів "Форпосту". Сьогоднішній захід був милим плюшевим ведмедиком проти звичних форматів.




І лучники на турнірі сміялися і почувалися дуже комфортно,




і три поєдинки були вихолощені від наадреналіненого тестостерону.




Ну, в принципі, сам Лихо на цьому і наголошував перед боями: ми тут для того, щоб have fun.




То народ собі і розважався - мило й інтелігентно.




Але першою лінією оборони спілкування з глядачами стояли хлопці-кам'янчани - з своїми живими уроками історії.




Вони гнали бражку за середньовічними технологіями, варили пиво, готували хліб. роздмухували міхи кузні - коротше. майже все, як щороку. Шкода. що менше уваги від глядачів у 2019-му дісталося майданчику юного археолога: у ньому колись порпався трирічний Гриць. а сьогодні я так і не побачила там дітей з лопатками. Ну. може, пізніше були.




І як я вже згадала про традиційну частину Історичного пікніка, то мушу дотриматися ритуалу. Майже всі мої пости про реконструкторські заходи кам'янецького військово-історичного товариства мусять мати фотографію, як палить люльку Олександр Вінський.




А ось і така фотографія, татаммм!




На нещодавному відкритті турсезону мені дуууже сподобалися страви від фортечного "Шинка". Сьогоднішнє їнє меню я не куштувала,




але народ їв з апетитом. Ой, картинка навіяла спогади за 2003 рік. Я вперше з тодішнім чоловіком у Закарпатті, ми сваримося весь час, січневі морози, зайшли в якесь кафе, він взяв там за 2.60 боб-гуляш. У мене зайвих грошей не було - і я теж дивилася в його тарілку таким же поглядом. Ой, не питайте.




Коротше. назад до Історичного пікніка.




Мене пригостили середньовічним пивом - воно мені сподобалося більше за сучасне (бо практично не гірке).




Натюрморт у наших хлопців на столі. Гарний глечик? Гончар Олексій Храпан з майстерні у фортеці виготовив.




Російськомовна сім'я підійшла до волинщика сфотографуватися: "А можна у вас эту сопилку потрогать?" Крім волинки були ще барабани, так що захід мав свою музику. І само собою всі знімальні групи (їх було кілька) направлялися першою справою до волинки.




А другою - до чоловіків у обладунках.




Про жіноцтво традиційно камери забувають.




Хоча колориту там, як на мене, більше.




Так як захід організовував Святослав Лихо, котрий відомий своїм вкрай дотошним і наукового-обгрунтованим підходом до костюмів, учасники, здається, пройшли своєрідний фейс-контроль, котрий жахаючих помилок у дрес-коді не виявив.




Костюми були цікаві. Чи на 100 процентів відповідали вибраній епосі (початок XV ст.) - не можу сказати, але візуально все грало.




Навіть в деталях. Подивіться на окуляри.




Вперше бачила списи та алебарди не з залізними, а з пластиковими наконечниками.




Виглядають досить схожими на металеві, але не такі травмонебезпечні. Пластикові піки та шаблі можна було на заході і придбати.




Луки ж були традиційними. :)




Готуються до бою.










Так як поки що це перша брунька майбутнього фестивалю, то деякі  накладки можна списати на неоформленість програми.




Бо от зверталися до мене знайомі перед дійством - коли там що буде цікавого. А я що можу сказати? Нічого, бо програми в очі не бачила. Бо в інеті її не знайшла. Програма мусить бути - це важливо для глядачів, та й, думаю, для учасників теж.




Ну от бої. Спочатку планували на 14-00, потім на 14-30, у результаті почали близько третьої.




Але це все поки що народження нової форми, кристалізація концепції.




Так що, сподіваймося, на “Castellum koriatidarum / ʐамокъ корїатовицькыи 1420” і форма. і концепція будуть чіткішими.

Того ж дня у місті відбувалося ще лва фестивалі. один з котрих теж милує назвою ("Нетлінна спадщина глибин Дністра", і це не про мушлі), але я вам фотки з них не покажу,




А покажу левітуючого кобзаря. Цей давній трюк вуличних ілюзіоністів дійшов вже й до Поділля - і кастомізувався під наші реалії.


ПосиланняВідповісти

Comments:
[User Picture]From: marranen
2019-05-05 04:32 am (UTC)
Якось в кінці жовтня після довгої прогулянки містом і фортецею з дружиною спробували шашлики в фортеці, в "Шинку". Вони були дешеві і неймовірно смачні!
Запам'яталась на роки :)
А, взагалі, чудово, що в Каменіче регулярно проводяться такі фестивалі. Шкода, що нам далеко добиратись :(
(Відповісти) (Thread)
[User Picture]From: castles_com_ua
2019-05-05 09:50 pm (UTC)
:)
(Відповісти) (Parent) (Thread)
[User Picture]From: kromka_140
2019-05-06 06:26 am (UTC)
..під кат ховайте, пліз..
(Відповісти) (Thread)
[User Picture]From: proidysvit
2019-05-06 12:03 pm (UTC)
пані Пустиннікова, кат ніхто в ЖЖ не відміняв!
(Відповісти) (Thread)
[User Picture]From: rolland_92
2019-05-08 07:18 am (UTC)
Класні фото!
А про кат тут вже написали :)
(Відповісти) (Thread)
[User Picture]From: kamienczanka
2019-05-09 07:58 pm (UTC)
Поставила кат. Це перепост з іншого мого жж (цей аккаунт в фб забанили), там без кату - і сюди так пішло. Ну і я була стопроцентово впевнена. що жж як соцмережа вже не надто жива - і використовувала її лише як зручний формат для переадресацій з фб :) Буду знати.
(Відповісти) (Parent) (Thread)