?

Log in

No account? Create an account
Екзарх Всього Існуючого в екзилі. [entries|archive|friends|userinfo]
Blacky

[ website | "Замки і храми України" ]
[ userinfo | Блекопедія ]
[ archive | Раніше ]

Осінь весільна-2018 [вересень. 20-е, 2018|10:53 am]
Blacky
[Tags|, , , , , , ]


Півсотні картинок з фестивалю, котрий відбувся у Чернівецькому скансені в неділю 16 вересня.








Я вже сотні разів признавалася черріецькому обласному музею народної архітектури та побуту (скансену) в коханні, зроблю це ще раз. Я люблю це місце. І дуже люблю їхні фестивалі. Особливо маланкарські та весільні - бо яскраві та емоційні.


Але коли прочитала в анонсі, що замість 2, 3 чи 4 весіль, як це було раніше, буде лише одне, трохи засмутилася. Заставнівський район і все? Та буде нудно.


Не було. От ні разу не було. Було дуууууууже автентично.


Справжність почалася ще на вході. Всім гостям свята чіпляли маленькі святкові бутоньєрки. І мені, і Міку, і навіть Грицю. Гриць, щоправда, свою відразу зняв. А я ні.


Далі пішла дивитися. що де відбувається. Традиційно - біля хати середняка вже гуло і гупало. Ага, тут буде наречений.


Молодесенький і веселий. :)


В нього горда, дуже вродлива, шляхетна мама.


А хата нареченої - з іншого боку, коло корчми, за вітряками.


За костюмами Заставнівщина дуже строката. Є тут і торби-тайстри (як і на сусідній Новоселиччині вони все ще в ходу по селах).


І шалених масштабів вишиванки - такі, щоб клаптика білої тканини видно не було. Кітчуха це, звісно, але народні смаки мігрували у цей бік - і таким от і є продовження народної культури: вирвиоко кольори, агресивні вишивки.


Але ж є і справжнє, найсправжнісеньке - його знову з Прилипча привіз ансамбль "Прилипчанка". Так, чорновишиті сорочки тут дуже схожі на борщівські. А на ногах у жінок - старовинні ботільони-дармати. Круті!!!



Весілля ще не почалися.


Де-не-де поспівують, десь сміються, хтось розігрується на баяні - народ готується до свята.


Є шанс роздивитися нове в давно знайомому місці. Нове - це свіжий очерет на дахах. Нарешті музею виділили кошти - і кілька хат та господарських споруд вже перекриті очеретом, котрий привезли аж з Вилкова над Дунаєм. А перекривав майстер з Львівщини - місцевих вже не лишилося (хоча на Хотинщині часом ще зустрічаються солом'яні та очеретяні дахи. Але дуже зрідка).


О, наречена. Дуже і дуже схвалюю вибір: гарненька, весела - ну диво.


Почалося. Всіх ритуалів не переповідатиму, їх багато було. Ось це мама нареченого плете сину шлюбний вінок. Батько тричі підносить нитку до дверей - хрестить нею двері. Раніше такого звичая не бачила.


Мамі допомагають дівчата.


Ну ось, власне.


Подібних кадрів наробила багато - бо дуже вже яскраві. Люблю яскраве.


Сплели? Чудово. Час перетанцювати.


Наречений таки сяє.


А дружки у нього які! А капелюхи на них які!


Тим часом під хатою нареченої поки співають. До них направляються батьки молодого.


Хліб несуть - та чоботи.


Дітлашня нудьгує, але з місця не встає. Чекають на цукерки. І солодкий дощ просипеться на них досить скоро.


Мати нареченого сідає плести вінок для молодої. Батько дівчини хрестить двері ниткою.


Те саме робить і мати молодої.


Тільки допомагають тут не юні подружки, а дорослі свашки.


Крупним планом.



А для весільного старости приготували весільне деревце.


Правда, на старосту довго чекали - батько вже аж втомився.


Батьки благословляють свою дитину.


Свашки передають колачі з короваями -


Тепер ще раз благословляють - хлібом.


Мама плаче.


Тепер можна і потанцювати.



І знову поспівати. Подивіться, які вони експресивні -я к з картин Рогіра ван дер Вейдена.


Мати нареченого, батько нареченої. Породичалися.


Час рушати одружуватися.


Дуже зворушлива зустріч молодят.


Ага. Біля прикрашеної квітами брами вже чатують хлопчаки. Переливають водою, за що хочуть гроші. Багато грошей.


Якось відкупилися від дітлахів.


А гості... гості вже чекають молодят. Мені ось цей хід, з справжніми столами, з справжньою їжею під сценою дуууже сподобався.


Староста хутскою хрестить дорогу до столу.


Деревце - у короваї.


Всі розсілися?


Наливайте!


Гості приїхали з усіх районів області. Ось це, здається, Герцаївщина чи Сторожинеччина. Румуномовні. (Може й Новоселиччина, звісно).


Яскраве вийшло свято.


Наступного разу приїдемо знову.


Наскільки розумію, велика частка роботи була проведена керівником танцювального ансамблю "Юність" Іваном Петрусяком. Він сам з Заставнівщини, з Товтрів.


На святі він взяв на себе роль старости.


Також сподобалося оформлення сцени. Тту не дуже видно, але воно було стилізоване під буковинські килими.


От і вся коротка розповідь :)
ПосиланняВідповісти