?

Log in

No account? Create an account
Коляда в Криворівні-2018 - Екзарх Всього Існуючого в екзилі. [entries|archive|friends|userinfo]
Blacky

[ website | "Замки і храми України" ]
[ userinfo | Блекопедія ]
[ archive | Раніше ]

Коляда в Криворівні-2018 [січень. 10-е, 2018|01:33 am]
Blacky
[Tags|, , , , ]



Після того, як в січні 2010 року я побувала на найзнаменитійшій карпатській коляді, мені дуже хотілося це повторити.





Цього року все склалося - і ось вона,  коляда, ось застиглий в горах час і - раптово - закарбована у пам'яті хореографія дійства.



Вид з Криворівні на Буковецький перевал. Висота польоту - 120 метрів. Бо я забула вдома зняти обмеження на висотність :)

Виїхали ми о дев'ятій, розраховуючи, що їхати доведеться близько чотирьох годин. Встигли швидше - дорога стала ну зовсім вже поганою аж безпосередньо біля церкви в Криворівні. Всі інші ділянки шляху Кам'янець-Подільський - Татарів - цілком собі може бути.


Про дорогу, про всі ті оббиті кольоровою булатною бляхою церкви, про каплички в гірляндах можна писати окремий пост. Але популістично покажу лише те, чого чомусь більшість чекає на зимових канікулах. Це сніг. Здалеку такі заповнені снігом ярки та ярочки схожі на шербет, старий десерт з радянського дитинства. Цікаво, його ще випускають? А, ні. Нецікаво насправді.


Добре, що вісім років тому у мене був час і бажання писати про все докладні звіти. Бо хореографію я, може, й пам'ятала, а от час початку дійства - не дуже. Інтернет про таке питати ризиковано. Я спитала, машина підсунула мені у відповідь "11-00".


Та як у 2010 р. все почалося біля другої, так і цього разу. В Буківцю колядники відразу чесно кажуть час початку. "Після другої". І все відразу зрозуміло.


Ось це церква в Буківцю, як я вже село на перевалі згадала. 1946 рік, ідеально вибране місце, багато бляхи. Та ви самі все бачите.



В Криворівні ж місцевий моральний авторитет (харизма - то є страшна сила), парох Іван Рибарук чомусь чинить за методою всіх українських ремонтників і нелегальних бусо-перевізників. Метода називається "Та зараз, зараз, от вже". Ярко Козак казав, цього року їм обіцяли початок десь після дванадцятої. :о)


Хоча, може, парох так хоче туристів на службу заманити. Робота у нього така.


Гуцулія як вона є. Дуже яскрава. І це гарно.


Першою справою ми по приїзду взялися літати. Кадр не надто показовий, до речі: про кількість люду на коляді за ним не судіть. Бо народу було на-ба-га-то більше. Облітаю собі околиці, до мосту за спиною суне зграйка дітлашні, хлопчаків. Ну, зрозуміло, що хлопчикам цікаві коптери. І тут тебе раптово оглушають питанням: "А каакая ето у вас мадель?" Здивовано перепитала: "Російською в Криворівні?" Пацаня знітилося і пішло. Ну, не знаю. Може, хтось з туристів. Бо туристи в Україні переважно чомусь російськомовні і повністю глухі до відчуття контексту.



Це була історія про мову. А тепер історія про незрозуміле.
Ну, всі ж в курсі, що коляда, як і маланка - це виганяння злих духів. Отже, дефолтно мається на увазі, що ці духи рояться навколо, їх аж кишить, але от приходять колядники, співають - і темні сили щезають.
Ну так от. До початку коляди ми - я вже писала - літаємо коптером. Почали на моєму тф, але він тормозив, глючив, довелося сісти. Полетіли знову на міковому телефоні, а свій тримаю в руках. І на екрані з'являється іконка. Нова. Я не бачила її ні до того, ні після. Зверху, де годинник, емблемка фб, будильник - у верхньому рядку: голова з ріжками. Привіт, чортик. Здивовано кажу про це Міку, але він зайнятий скручуванням пропелерів, каже, "потім покажеш". Далі йде в машину їсти бутерброди, а я - на коляду. Після неї спускаюсь в машину, Мік запитує про чортика. Телефон за всю коляду я не виймала, мені ніхто не дзвонив, інета в мене мобільного тарифом не передбачено. А чортика нема. Зник так само несподівано, як і з'явився
Тру сторі. Без моралі, просто історія дивного співпадіння. :)
(ну треба ж мені для містиків щось написати %)



Добре, напустила ефектного туману, час повертатися до гуцулів і їхніх обрядів.


Брат з сестрою, мешканці Криворівні.


Фотографії крадуть певну частку спогадів, але навзамін дають те, що так би не мала. Наприклад, у мене жахлива пам'ять на обличчя, а завдяки фоткам я людей таки запам'ятовую. Та й важко було б не запам'ятати березу Івана Зеленчука. Тоді, в 2010-му, він був головою села. Зараз вже на пенсії, але колядує щиро і сильно.


Ось тому доказ.

О, знову знайоме обличчя. В 2010 році він був веселим юнаком, років - ну скільки, 17, 18?
А подивіться зараз:

Сам вже береза! Виріс, змужнів, став серйозним - але коляда лишилася в його житті.


І, здається, цього скрипаля знову бачила.


Цьогоріч він був найстарішим з учасників коляди. 80 років!


От вона, тяглість поколінь: найстарший учасник коляди дивиться на п'ятирічного Іванка. Наймолодшого колядника-2018.


Іванко хоче ще гратися, бартка для нього перетворюється на автомат (хоча вона і так зброя), але коли дійде до справи, Іванко буде молодець.


Скільки конкретно було колядників цього року, не скажу. Чи то 16, чи то 17 ватаг. Від хати до хати селом потягнуться лише десять з них. Перша ж ватага вже 8 січня відправилася в АТО: колядувати бійцям. Так, не воювати. Але зараз на Сході перебуває десяток краснорівнян. Для села це багато.


Те, як змінилася за ці роки церква. ви бачите самі. З бляшанки перетворилася на справді дерев'яну святиню. Правда, кажуть (та що кажуть, я навіть бачила такі фото), що за той період, поки храм прів під бляхо, він так зогнив, що гонт довелося набивати поверх заліза. Бо зняли б його - і церква б розсипалася трухлявим пеньком. Та в будь-якому разі така тенденція - повертатися від безглуздої блискучої бляхи до справді автентичних матеріалів - прекрасне починання. Особливо коли мова про пам'ятки архітектури державного значення, як церква Різдва Богородиці в Криворівні.
Ще з нового (себто чого раніше не бачила) - внизу біля дороги поставили інформаційну таблицю з історією церкви, а у самому храмі можна придбати туристичні дерев'яні марки.


Біля церкви поставили таку фото-віньєтку у стилі знаменитої місцевої художниці, казкарки та фотографа Параски Плитки-Горицвіт. Класна задумка, правда. Туристам є де фігачити селфі з видом на гори. :о)



Ось такі вони навколо церкви.


Ще з хорошого: практично зникли роги і трембіти з бляхи. Церква стала справжньою - і музичні існтрументи повертаються до істинного свого вигляду. Ну круто ж це!


Автентичний вигляд пам'ятки - це не лише ґонтові дахи. Це й паркани, дзвіниці - і навіть саме подвір'я. Ну зрозуміло ж, що тротуарна плитка не є автентичним гуцульським будівельним матеріалом. Тому її в Криворівні і немає. А приморозки є. І глинисті грунти є. І схили - церква ж на горбку. В результаті маємо що? Ковзанку. По фото це не дуже видно, але наближаючись з північного боку до церковних дверей, всі ватаги стишували крок. Не так через поштивість, як через кашу з болота під ногами. Ну дуже слизько. Так як у коляді не лише діти, а й літні люди, можливо, варто було б продумувати якось цей момент, щоб вони не боялися підсковзнутися в самий відповідальний момент?


З дуже сильних вражень - власне колядки. Там не лише класичні варіанти, про слухняних доньок і струнких синів. Там багато актуальних тем. Про плекання української мови в Україні. Про АТО. І як вони заримували "ми на майдані" з "Сили погані"!
Як правильно писала в коментах в фб Тетяна Олійник, цікаво, чи ось ці видозміни пісень десь фіксуються. Бо це страшно цікава тема для майбутніх дослідників. Та й для теперішніх теж. :)


А пропос мови. Я затятий спадковий атеїст, але промова пароха Івана Рибарука була настільки правильна і мудра, що я хотіла крикнути "Браво", але ж це не опера і тут так не роблять. Він говорив про головне: "розмовляйте українською в побуті". Бо ворогу й справді не потрібна наша територія. Йому потрібні наші розум і душа. І власне з мови почнеться справжнє одужання і відмежовування від того, що каменем тягне країну в прірву радянщини.
Звертайтесь до незнайомців українською. Зараз це критично важливо.
Російськомовні туристи (в нас в країні чомусь переважно вони такі:(), напевно, сприйняли це як дивний гуцульський закидон. А це була істина.




Знаєте цю категорію бабусь, бабусь під храмами? Ну, тих що шиплять на тебе за джинси, сварять за непокриту голову, звужують очі, коли ти не хрестишся - от цих? А тепер погляньте на обличчя жінок навколо пана Рибарука. Він, здається, правильна людина на своєму місці.


Колядники з бартками.


Ну люблю я всякі такі цацки, люблю. Я б могла дошкульно і правдиво зауважити, що своє дике птаство гуцули все перебили - що вони, не українці, чи що, - але так насправді пір'ям павичів свої шапки горяни і раніше прикрашали.


Ось поганеньке фото (бо з машини) колядників, які виходять з церковного двора в Буківцю - там теж таке пір'я, бачите?


Та що я все про чоловіків і чоловіків. Гуцулочка-чічка. Дуже мила.


Колядування. Нагадаю про нього абзацами з статті подружжя Кушніренків в журналі "Карпати. Туризм. Відпочинок":

Колядують в селі почергово. Ще за три місяці до Різдва селяни починають записуватися «на коляди» — складають список осель. «Ми більше не годні, як три-чотири хаті в день обійти», — пояснюють хлопці. Запопасти колядницький гурт саме 7 січня вважається дуже почесним — селяни змагаються за це поміж собою, як і за те, щоби колядники були з їхньої «фамілії». «Бути колядником — гонорово. Лиш абикого не беруть, — каже пан Зеленчук. — То є добірне товариство. Чоловіки мають бути порядні і ґазди добрі. Парубки — скромні й до роботи спритні. Аби в них трохи був голос, аби не гутіли, як медвідь. Аби були музикально замислені…». Якщо колядник лихословить або забагато пригощається, його можуть із гурту попросити геть. А це в селі вважається великою ганьбою.

За старших у колядницькій ватазі «береза» і «виверця». «Виверця» — організатор-адміністратор: він збирає на репетиції і на коляду, слідкує за порядком, одягом і дотриманням традицій. «Береза» відповідає за творчу частину. «Головно його обов’язок — керувати в коляді, — пояснює син «берези», колядник Іван Зеленчук-молодший. — «Береза» — це щось таке, як режисер».

Він у колядників — найбільш шанована людина. Це — душа гурту, керівник усього дійства. Він прослуховує і добирає колядників, вчить з ними голосові партії і слова, сам знає напам’ять до півсотні колядок і ще більше звичаїв, починає кожну колядку, веде мелодії, загалом керує дійством. «Береза» визначає кому і що співати, скільки бути в гостях, міру їжі й питва. Разом із «виверцею» він наглядає за моральністю підопічних. Адже традиція велить їм берегти духовну й тілесну чистоту впродовж усього часу коляди. «Ми та як святу ношу носимо, — пояснює пан Зеленчук. — Нам не можна бути з жінкою, невольно самим просити жінку в танець. Аж коли розплясуємося в Йордан на ріці та розціловуємо хрест — отоді стаємо так нарівні, як всі».



Скрипаль.


І знову духова секція :)


Я про багато що хочу розпитати колядників - але соромлюся.


Кадр про кількість фото- і відеоматеріалів. відзнятих в Криворівні кожної коляди.



Туристів і справді побільшало. Привезли і дітей зі Сходу (якраз біля мене у натовпі стояли школярі років по 8-9, у вишиванках, з якимись хрестами і зірками - і розмовляли російським матом. Зробила зауваження, подивилися вовком - і відійшли подалі.


Хм. Здається, рура таки бляшана, але пофарбована. Хм.


Ще квадрокоптеро-фото церкви.


Буковецький перевал.


Чи захочу я знову на коляду? Напевно. Але, думаю, хочу побачити менші - в Кривопіллі чи Буківцю, в Верховині, врешті-решт. Тут як з маланками: 14 січня я приречена на Красноїльськ, а так цікаво побачити, як маланкує Чортківський район чи там жива, не фестивального формату Сокирянщина. Подивимось.


А це шопка у Снятині. Вона з кожним роком та все більша і більша. Барбі з Кеном в українських костюмах вже немає (а були), зате є панда, носоріг і леви.


ПосиланняВідповісти

Comments:
[User Picture]From: ljublju_marusju
2018-01-10 03:03 am (UTC)
Хоч ми і не в опері, але ж я дозволю собі вигукнути: "Брава! Бравіссіма!!" (бо то для панни, а не для пана). Дивилася і душа дивувалася і радила, і радила радісним змінам і стискалася від того, що війна ще не зупинена. Комментарії до фото роблять надзвичайно прекрасні (навіть даже нереально прекрасні) фото просто ще більше надзвичайно прекраснимі.

І хочу Вам сказати, правда, не варто соромитися запитати у тіх людеї все, що Ви хочете ~ я впевнена, що така інтеллігентна і розумна людина може запитати тільки інтеллігенте та розумне, і тім чудовим, нереально прекрасним людям буде величезне задоволення розказати Вам все, що Вас цікавить.

Ще раз ~ Дякую ~ Дякую ~ Дякую за цю нереальну і реальну красу!!!

(Відповісти) (Thread)
[User Picture]From: kamienczanka
2018-01-10 09:07 pm (UTC)
ой, та не перехвалюйте ж так :)
(Відповісти) (Parent) (Thread)
[User Picture]From: ljublju_marusju
2018-01-10 09:53 pm (UTC)
Ну добре, добре, поділимо ту надзвичайну подяку від мене проміж Вами і тімі казковимі гуцулами :)))
(Відповісти) (Parent) (Thread)