?

Log in

No account? Create an account
Вікінги у вітряках: Midsommar у чернівецькому скансені - Екзарх Всього Існуючого в екзилі. — LiveJournal [entries|archive|friends|userinfo]
Blacky

[ website | "Замки і храми України" ]
[ userinfo | Блекопедія ]
[ archive | Раніше ]

Вікінги у вітряках: Midsommar у чернівецькому скансені [червень. 19-е, 2017|04:09 pm]
Blacky
[Tags|, , , , , , ]


Давно в мене не було нічого реконструкторсько-фестивального. Ну то от вчорашні Чернівці.



Фестиваль Midsommar тут проводять вже кілька років поспіль, але я потрапила вперше. І шкодую, що так ненадовго: Гриць витримав лише дві години, потім влаштував істерику. Вікінги його налякали.




Тема заходу раптом (РАПТОМ, ага) була цікава не лише мені. Мік теж би із задоволенням подивився ще і бої, і пива би попив, і мамі було цікаво. Але от Гриць до майстер-класів (а їх там було чимало для дітей) ще не доріс, а тому всі підпорядковувалися його страхам. Нам не вистачило. Наступного року, сподіваємося, Гриць доросте до зацікавлення темою.


Хоча малий наш інгерманляндець росте абсолютним пацифістом, до зброї зацікавлення не проявляє жодного, чим є мечі, щити та кольчуги, просто ще не відає.
От з цим воїном позував непогано. А наступний на нашому шляху був вже у шоломі -  і все, сина перемкнуло.


Шолом той був, звісно, не рогатий. Тут зібралися не діти, а реконструктори, а вони ж в курсі, що ніяких рогів скандинавські воїни на шоломи не чіпляли. Але для антуражу одна така рогата каструля все-таки на фестивалі була. Прикрашала музейну землянку.


Давним-давно, ще у 2011 р., я вперше побачила чернівецький клуб "Берсерк" на виступі у Реваківцях, мені сподобалося, я познайомилася з чудовими людьми з клубу, познайомила їх з Гайдуком, але потім практично не бачила їх у дії - хіба на ночі музеїв-2013 у нашій фортеці.


Тому про якісь внутрішньоклубні конфлікти я не знала нічого - але з часу мого знайомства з "Берсерком" всі, кого звідти знала, вже клуб покинули. Шкода, бо мені дуже не вистачало інформації, банальної балаканини про дійство: на кшталт "а це хто, а то що, боже, як вам спекотно в хутрі і залізі, як дісталися, як враження, а розкажіть щось ще", ну, такого.



Ведучий свята (і, думаю, він же й один з організаторів) був ну дуже імпозантний (бо хороша зачіска робить дива) - але завантажувати його власними теревенями я не мала ніякого морального права.


Ще кадр про ведучого.


На захід прибуло до сотні учасників - клуби історичної реконструкції зі Львова, Чернівців, Києва (звідти найбільше), Чернігова (теж нефіговий такий десант), Нової Каховки - і Одеси.


В костюмах епохи (а це ІХ-Х століття) я не розбираюся практично зовсім, але ці хлопці були не лише в костюмах, а й у макіяжі. Виглядало прикольно, такий доптопний корпспейнт з тих часів, коли ще ніяких не те що Darkthrones, а й Kiss в проекті не було.


Завжди добре, коли войовничу чоловічу складову на заходах урівноважує жіноча. Вчора з балансом гендерних сил був повний порядок.


Реконструкторки - вони дуже вродливі бувають.


Підозрюю, чимала частина воїнів у житті поза реконструкцією - айтішники. І тут є момент, котрий я ніколи не зрозумію і не збагну. Айтішники - цвіт нації, розумні освічені люди з нормальними заробітками. Ну, як правило. І чому вони, отой цвіт, між собою розмовляють російською - для мене дивина і непозбувна бентега. Нє, мають право, безсумнівно. В приватній сфері - будь-якою мовою. Але мій вологодський Мік і той вже говорить українською. Хай часом з дикими наголосами, але ж говорить.


До великої честі ведучого, захід він вів гарною українською мовою.


Орги постаралися - навіть написи на вивісках були стилізовані під руни.


І ще картинка про стиль заходу.


І музика на Midsommar була правильна.


lastvepryk, от таким треба бути :о)


Дуже колоритний коваль.


Хоча, здається, моє клацання його трохи дратувало.


Парад учасників до поля битви.


Захід почався правильно - з битв. Бугурти, двобої, парні бої тривали понад годину, зданється.


Бугурт, один з багатьох. Я взагалі дуже проти цього свального фестивального гріха, але на середньовічних українських фестивалях бугурти - неодмінна складова частина, без котрої, здається, поки ніяк.




Трошечки (так, зовсім трошечки) політали коптером над боями. Це був наш перший виліт над людьми - зрозуміло, що я боялася до чортиків і вибрала єдину безпрограшну стратегію: зависнути і поклацати.
Фантом все-таки не пір'їнка, впав би комусь на голову - мали б клопіт. Так що перший млинець вийшов трохи таким... колобковим.


Теж кадр з неба.


А це корабельна забава "Драккар". Вибиратися за сіно = втопитися.

https://youtu.be/mkyRztQ-xsU
а тут трохи відео. Чорт його знає, як його вставляти у жж правильно.




Вікінги на фоні буковинських вітряків.


Діана Мельник плела рукавиці. Дуже привітна - на відміну від охоронців табору, котрі всіх ганяли.


А в таборі мені ж цікавіше всього!


Бо битви - ну що битви, бум-бах-трах, побігли-наздогнали ззаду-дали списом по голові. Таке, коротше.


Живу емоцію там нечасто побачиш - і шоломи з щитами заважатимуть,


і емоція, як правило, одна на всіх - це радість, народ. Хлопці відверто кайфують від того, що відбувається - і після битви всі реально сяють від посмішок.


Во, типовий вираз обличчя після бугурту.



Хоча часом так, буває, що бачиш і щось інше. Таке німе "Щооооооо???" в очах.


А після битв головне бажання - води. Парило вчора немилосердно.



А на хлопцях одяг з вовни, а зверху ще й залізні кольчуги на багатьох.




І в цьому всьому треба ще й битися, бігати за ворогом (ворог чомусь весь час тікає, і то швидко).


Ех, нам би справжню мідсоммерівську погоду - все-таки немає літа кращого за балтійське.


Після битви.


А в таборі мир і спокій.


Я в цьому абсолютний профан. але, здається, ІХ-Х століття - не найважчі часи для реконструкції.


Одяг ненадто складний конструктивно (головне - знайти правильні матеріали, напевно).


Прикраси жіночі - досить прості за формами.


З обладунками найважче, ну але це ж і для пізніших епох так само.


Тхір! Найсправжнісенький! Гриць, правда, весь час називав його хом'ячком.


Трохи скансену з висоти. Гарно там. Завжди.


Один з дитячих майстер-класів.

І знову битви. Їх найлегше фотографувати.


Так, я теж бачу коло Сварога на щиті. Народ, та у мене це коло - лого сайту. Не варто шукати демонів там, де їх немає.


Середньовічні онучі.


Ще трохи коптера.


О, ці розсмішили всіх глядачів. Коли на все поле битви лишилися тільки вони удвох, хлопці кинули зброю - і давай різатися в якийсь вікінгівський аналог "камінь-ножиці-папір".
Оті бійці, що сидять навколо - вони не лінуються і не дезертирствують, вони трупи. Чекають, поки чергова брунхільда забере їх у Вальгаллу.


Корабельна забава з землі.


Ну блін, ну такі емоції, ну не гріх ще один кадр з серії показати.


І поки там буча серед хвиль сіна -


у таборі тиша і спокій. Всі-всі глядачі дивляться бої. Хлопці можуть поговорити,


жінки - зайнятися своїми справами - тобто або глядіти за дітьми, або щось шити-вишивати, або куховарити. До фемінізму ще ціле тисячоліття.



Ще коваль.


Ще драккарю


Ще бугурт.





Ще красуні. І все.
ПосиланняВідповісти

Comments:
[User Picture]From: slayer_bulia
2017-06-19 01:18 pm (UTC)
З задоволенням переглянув світлини :)) І чого в тебе така не любов до бугуртів? Тим хто приймає участь весело, глядачам подобається, що поганого? :)

Edited at 2017-06-19 13:18 (UTC)
(Відповісти) (Thread)
[User Picture]From: kamienczanka
2017-06-19 02:07 pm (UTC)
таж травмонебезпечно!!! Коли Злата буде сірниками гратися, тобі це теж не сподобається!
(Відповісти) (Parent) (Thread)
[User Picture]From: slayer_bulia
2017-06-20 01:52 pm (UTC)
Ну в бугуртах дорослі люди рубаються :))) А по травмонебезпечності - лижі чи там футбол теж травмонебезпечні :)
(Відповісти) (Parent) (Thread)
[User Picture]From: bjernhona
2017-06-19 10:34 pm (UTC)
Оооо, я теж є на фото :))) Як бежева цятка на дроновій світлини.

Можу внести декілька роз'яснень до питань, що були підняті вище:
- "багато реконструкторів працюють в айті". Так, і причина не в тому, що їм бракне рухливості. Просто вони мають загально вищий рівень освіченості та системного мислення, вміють шукати інформацію, володіють іноземними мовами. Взагалі цікавляться загадками минулого, причому з досить структурно складних питань. Другою особливістю відчизняної реконструкції є її вартість. На Заході є люди, які присвячують весь свій час (основну зайнятість) реконструкції. Є грантові музейні працівники, яких в нас можна побачити хіба що в межах короткотермінових проектів.
Мало хто з бюджетників буде нею займатись хоча б тому, що вона вимагає дуже відчутних капіталовкладень. Від виготовлення комплектів (най хоча б і дуже стилізованих) до витрат на подорожі. Мало хто з клубів мають гідний табірний інвентар. Цього разу кияни цим потішили.
- Щодо важкості реконструкції -- все дуже залежить від того, що саме реконструювати. Обладунки зберегались непогано, одяг та вироби з легкорозкладаних матеріалів -- ні. Не зберігся соціальний контекст, навички, що передавались за допомогою навчання. Ми можемо лише уявляти собі, а це не робить нам послугу -- неможливо мислити так само, як людина 1000 років тому.
Навіть те, що ми бачимо в Чернівцях фестиваль вікінгів, а не болгар, мадяр та слов'ян, що ділили цю територію у X-XI столітті, натякає нам на ступінь складності.
Ми не маємо достатньої кількості джерел на життя "українців" у період до виникнення Київської Русі. Скандинавська та балтійска культури в цьому плані досліджені просто фантастично. Після християнізації інформація про руських міщан почала накопичуватись, якось фіксуватись, але життя села (як і племенних формувань, що передували часу виникнення укріплених градів) вкрите для нас майже повною темрявою. Можна до болю в очах вглядатись в нашу етнографію та намагатись зрозуміти, що із збереженого релікт, а що -- нашарування наступних століть :)
Погіршує ситуацію те, що частина племен ховала своїх небіжчиків у курганах, але частина -- спалювала.

Цікавинку розповім про одяг. Він конструктивно не є складним, але в наш час важко знайти навіть фабричні матеріали, які б відповідали якості тканин того часу. Все було інакше: і як скручували нитки, і які різновиди текстилю траплялись, що виготовляли вдома, що везли з далеких країн і як саме використовували. Важливо прийняти потрібний градус, знову ж, не мислити як сучасна людина, коли обираєш крій, розкладаєш тканину на деталі, зшиваєш, декоруєш.
На Заході частково потреба у історичному текстилі перекривається реконструкторами ткацтва. В нас їх нема.
Ми можемо хіба пофарбувати вовну чи льон в історичний колір :) Це вже непогано.
Я прийшла в реконструкцію раннього середньовіччя 6 років тому, ситуація в нас сумна і невесела, але вона змінюється на краще! Ми не збираємось полишати цей шлях і я думаю, що найближчі 5-6 років на Західній Україні точно буде організовано як мінімум ще 2 фестивалі, де наші громадяни зможуть дізнатись про свою землю, про те, як могли на ній співіснувати такі різні народи :)

(Відповісти) (Thread)
[User Picture]From: kamienczanka
2017-06-20 05:53 am (UTC)
Дякую!
Про айтішників - це був завуальований закидон у бік власного айтішника, котрий максимально далекий і від спорту, і від хоч якогось хоббі, якщо це не гратися в комп'ютерні ігри.

А про реконструкцію я знаю не так і мало (правда, люблю наших хлопців і наші фестивалі по XVII ст., але бувала на багатьох яких, і не лише в Україні. Найпершим реконським заходом в житті був Грюнвальд колись давно:)))- можна пересвідчитися за лінком: http://kamienczanka.livejournal.com/tag/%D0%A0%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8
(Відповісти) (Parent) (Thread)
[User Picture]From: bjernhona
2017-06-22 10:56 am (UTC)
До речі! Для мене першим рекофестом теж був Грюнвальд.
Я туди нашвидкуруч шилася на XV, але дуже швидко зрозуміла, що це не моє. І Раннє Середньовіччя Скандинавії -- те, що треба :)
(Відповісти) (Parent) (Thread)
[User Picture]From: kamienczanka
2017-06-22 12:23 pm (UTC)
клас :)) Я теж на Грюнвальді була в костюмі. Костюмі радянської піонерки. Нас туди на екскурсію возили. В галстуках і пілотках, кошмар такий :))
(Відповісти) (Parent) (Thread)