Blacky (kamienczanka) wrote,
Blacky
kamienczanka

52 урочисті проводи на полонину в Путилі


Як завжди - в останню неділю травня Путила відгуляла на селищному стадіоні свято виходу на полонину. Вже у 52 раз.




Для тих, хто під кат з якихось причин не потрапить, резюме: Путила читає, думає і стає на правильний шлях. Але йти ще трохи є.




Всякий small talk мусить починатися розмовами про погоду, то і я почну. Обіцяли хмарно і +16, ідеальну, коротше, погоду. Гори диміли, поки старий ікарус шкутильгав на епічному путильському бездоріжжі, гори натякали - зараз ми ще трохи туману напустимо, він підніметься в небо хмарами - і буде дуже навіть приємно. Я тішилася туману, хай і сфотографувати то все було майже неможливо через подерте життям тоноване скло.


Гори надурили - небо їло тумани, закушувало хмарами, сонце згадало, що скоро літо. Як то завжди майже в Путилі, було вогко і занадто тепло.


В газетах серед анонсів свята траплялися життєстверджувальні реляції про масштабні дорожні роботи у напрямку Путили.
Вже на святі з'ясувалося, що ті роботи поки в майбутньому.
Доріг сюди все так само нема.
Вже дев'ять років край без доріг.


І, власне, це має бути чи не найголовнішим питанням, яке турбує владу. Інфраструктура - та нитка, за яку потягнеш - і зміниш життя. І молодь менше тікатиме з рідної хати, якщо з хати за півгодини можна буде дістатися у сусідній райцентр на роботу, приміром. І турист приїде - для когось же забудовують ці гори пансіонатами? І жахи про сільську медицину (переносять лікарню в Сторожинець чи щось таке) менше розповідатимуть: бо такими дорогами звідки б та швидка не їхала, швидко не приїде. І переможні вигуки про те, що от-от на Путильщині відкриють два міжнародних пункти пропуску на кордоні з Румунією, може зацікавити когось ще, крім контрабандистів лісом і цигарками. І крам у сільських магазинах не буде простроченим і з шаленою накруткою, бо мерчандайзерам треба відбити варість зламаних підвісок. Життя стане кращим, коли з'являться дороги. Чому місцеві ОТГ не беруться за це питання самотужки, я не знаю. Бо то в Усть-Путилі новенькі лавички на автобусній зупинці стояли, то десь будинок культури виглядав з голочки. Що ті лавиці, якщо автобусам важко? Дорога важливіше. Буде дорога, лавиці теж будуть.


О, двома постами нижче я про Швецію розповідала і показувала веселий, весь в кольорових смужечках, відділок кримінальної поліції в Еребру. Ну так в Путилі не гірше, тут в Путилі вже наступила повна швеція: це місцеве поліцейське царство. Фота з ікаруса, звідси й її якість.


Далі буде менше про благоустрій (напевно, менше), і більше про гуцулів.


Бо ж саме заради них і їхніх гір і варто їхати у Путилу.


Заради автентики.


І вона все ще є в Путилі. Підійшла бабуся з онучкою до продавця китайських сонячних окулярів, той їй каже: "Отут у мене є в коробці 9 штук, вибирайте". Я думала, онучці окуляри купить. А там дримби. З Косівщини привезли. Там ще старі майстри є. І бабуся одну взяла, другу, третю - і заграла. А тут знайомий йшов, поцілував бабусю - і собі дримбати. Просто так, без всякого шоу. Ну кльово ж? Питаю, чи всі гуцули такі вправні музики. бабуся сказала, що не всі - але вона музику любить. Грає на дримбі і гармошці. Напевно, губній.


Але там, де така прекрасна і наївна щирість, там поруч і другий наїв. Отакий. Девід Лінч упізнав би зображені місця. Агенту Дейлу Куперу вони життя поламали.


і таким чином ми підійшли до теми святкового і воістину грандіозного базару в Путилі.


На тому базарі можна було знайти навіть карпатський вінтаж - тотемні маски довбушів радянської епохи, старі косівські керамічні вироби, каску часів Другої світової - ну, такий антикварний пересувний магазинчик.


Саме на подібних ятках мисливці за вишиванками часом знаходять свої скарби.


Не-мисливці ж закупаються у десятках інших наметів.


На дійство на стадіоні дуже важко потрапити, не пройшовши вогонь, воду та мідні труби святкового базару.


А починається дійство ходою. Ось троїсті музики лише готуються до неї.


А це вже рушили. В горах все ще цвітуть каштани, в одному місці бачила навіть бузок. Гори.


Поки хода прямує до стадіону, на сцені вже все готово - і у артистів є час поселфитися. Це той самий стенд-ап колектив з Киселиці, котрий минулого року позував з ногою від манекену. Виросли. Особливо білявка.


Ватагом дійства знову став Петро Лахман. Він ватажив і на полонині-2016.


Владні промови (Бурбак у джинсах, упевнений Рибак і так далі) я пропущу, для цього є провладні ЗМІ.


Це під час промов, ага.


Хіба на двох гостях зупинюся, вони були як брати - і від них важко було відвести погляд. Це - Голова всеукраїнського товариства "Гуцульщина" Дмитро Стефлюк (якщо не помилилася).


Ось як виглядає справжній гуцул при параді.


І ще деталі. Так, дівчата, бачите - хороші новини: дві сумки одночасно - цілком собі може бути. А без іронії - ну круто же?


А це вже деталі костюми голови Верховинської районної ради. Полум'яний дядько, харизматичний.

А ще на початку дійства був хор.



https://www.youtube.com/watch?v=ipeSbapTdRI

От би я ще вміла давати лінки на Ютьюб...


Які там персонажі траплялися, які співаки! От вам ще аевтентичний стрій. Прекрасно!



І не менш прекрасним був виступ "Карпатської тайстри", котра так сподобалася мені й минулого року.


Цього року було просто карпатське асорті - і волинка, і бугай. і фуярка. Круть!  Колектив прекрасний.


Єдине але (і це буде чи не єдина моя критика цьогорічного дійства, Путило, приготуйся): а шо, добре у вас там в горах соняхи родять? Нові костюми у "Карпатської тайстри" яскраві, не віднімеш. Але орнамент на них ну дуже вже анти-гуцульський.

https://www.youtube.com/watch?v=2pAis45bmI4&feature=youtu.be

Але хлопці неймовірні.


Ох, я пам'ятаю, скільки баталій було через мій допис про вихід на полонину-2016.
Цього року критики особливо не чекайте.


Нє, ну шо ватру треба поляти каністрою керосину, то я це ще з 2010 року знаю. Ну і потім: вчора на Путильщині були зливи. СИЛЬНІ.


Цього року ватру мали запалювати всі народні депутати ВХ і обласні очільники, що зібралися на стадіоні...


...але мокра хвоя палати не хотіла - навіть після ще одної каністри керосину. Так, попхикала трохи вогнем. а далі диміла і тліла. Тому гарних картинок з великим вогнем немає.


А з маленьким будуть. :о)


І на фінальній кавалькаді з її колами пошани я теж довго не спинятимусь - я не з того боку встала, кадри ніякі.


Ну ви в курсі. Символ свята. Опудала знову були тут. Тотемні кабани з оленями виїхали в свій щорічний наряд-обряд по Путилі. Це вже все, це вже зацементовано, це вже фольклор. Не можна вже без опудал.


До статусу фольклору і тотему швидко наближається і платформа Національного природного парку "Черемоський". Девіда Лінча я вже згадувала, хто в нас ще знаний в народі майстер жахів? Хічкок? Ні, він таке б не придумав. Гільєрмо дель Торо? В нього кокаїну не вистачить на таке. Це колективна творчіть. Автор - карпатське підсвідоме.


Гриць з місяці півтора тому придумав пісню. Зараз я вас навчу, вона проста. Тако співаємо швиденько:
"Киця-киця!"
 А потім кричимо на все горло:
 ААААААААААААААААААААААААААААААА!!!!

Повторити довільну кількість разів.

От саме цю переможну пісню я хотіла співати, коли чергова класична платформа оббігала стадіон. Мої жарти про бензопилу у лісі, що любить тишу, таки проросли і зійшли!!!! Платформа вже теж, як і ліс, любить тишу! Ну, вже якісь зрушення в кращий бік :о)
І це ще не все хороше!!!!


Подивіться: найкращий кінь цьогорічної кавалькади - Орлик! Здається, з Підзахаричів. Так, все ще повно коней у новорічному дощику і дурних канцерогенних пластикових квітах. Але вперше, ВПЕРШЕ на виході на полонину був гарний кінь майже без зайвої бутафорії. Орлик, ти чудовий!


Коні Путильщини, беріть з Орлика приклад! (зоча господарю варто його краще годувати:о))


І серед жінок, які пізніше допомагали вівчарям варити кулешу, вже не було уніфікованих віночків і занадто стилізованих вишиванок. Путила, молодці!


Ой, знову гуцульські селфі.


Упс, мене помітили.


Було нововведення минулого року - завдання для вівчарів. Правда дуже видовищне і класне.


На сопілці, правда, ніхто цього року не грав.


Але цього року їм не лише допомагали у приготуванні їжі.


Народний колектив (15 жінок різного віку) від яблуницької бібліотеки приніс на поле ще й покроковий інструктаж з виготовлення ліжників!




Всі-всі етапи показувались і розказувались: від миття вовни -


- і аж до вичісування готового ліжника. МО-ЛОД-ЦІ!


У мене їх багато.


А ось і сама креативна пані бібліотекарка з Яблуниці. Якраз показує, як працює фуршелиця (це коли з чорної і білої вовни роблять сіру).
Дівчинка поруч трохи соромилася камери, це нормально :о)


Ну що, до кулеші?


Нею знову нагодували, напевно, добру половину гсотей свята.


Кадри у мене дуже схожі на минулорічні :о)
Хоча конкурс між вівчарями був досить умовний, команди дуже старалися і хотіли перемоги. У останньої команди щось все не виходило, але в результаті -


ось вона, кулеша!


Пані в червоній вишиванці аж просльозилася, коли все вийшло. Про живі емоції жінок і кадр.


На сцені тим часом продовжувався концерт.


А був же ще повний майстер-клас з виготовлення вурди. З магічними всілякими палицями. на палицях помітки - так відмічали кількість овець (рахунок йшов на сотні). Теж фотографій дуже багато, не хочу однотипними зануджувати, але покажу, якщо комусь  цікаво).


Хвойне сито :о)

А от і вурда.

Вурда, бринза, будз - це можна купити і на вулицях Путили в день свята. Чого не купиш і чого дуже хочеться - це гуслянки. Прекрасний напій, котрий скільки не пробують видавати у промислових масштабах, все щось не те виходить. От і "Галичина" випускала-випускала щось гуслянко-подібне - і здулася. Тільки заради цієї карпатської амброзії я залишаюся на журналістських обідах в Путилі. Як і щороку. тут годують неймовірно смачно і класно. Але більше не лишуся: бухло в автобусі, збиття із графіка, перегар - навіщо мені настільки близько знайомство з глибоким внутрішнім світом буковинської журналістики? Вчора це знайомство вилилося мені мінімум в півтисячу гривень: всі рейси додому я прогавила через чужу пиятику з матюками. Довелося Міку їхати мене забирати з Чернівців :( Все - більше ніколи.


Гриць би подумав, що це рахівниця :о)


З хорошого - ідіотський пам'ятник винищувачам українців з площі в центрі Путили прибрали, поставили старомодний фонтан. І це набагато краще за тих кадаврів. (Хоча сучасний фонтан був би ще кращим, але де на нього у бідному районі гроші взяти?)


А оце з міського благоустрою під знаком мінус. Було.


Стало. Поверніть фахверковий балкончик, а?


Ну все, Путило, прощавай ще на рік. Чи вже на скільки ви йде.

Tags: Буковина, Весна, Гуцули, Путила, Свято, Фестиваль
Subscribe

Recent Posts from This Journal

  • Маланкафест-2020: куренти та ілюзорні Вашківці

    Ordnung muss sein. Я завжди писала про всі маланкафести у Чернівцях - 2020-тий не стане виключенням. Тільки втома править бал. втома підказує…

  • І знову привіт: Бояни і Припруття

    Я не була тут три роки - їздила 7 січня до Криворівні. Ну привіт знову, Бояни і Припруття. Глянемо, що змінилося за цей час? (Спойлер: мало що.…

  • Перші маланки-2020

    Як завжди останнім часом, вранці 1 січня ми вирушили в Герцаївський район - за маланками. Дорогою заїхали перевірити. чи справді ходить 1.01…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 5 comments