?

Log in

No account? Create an account
Екзарх Всього Існуючого в екзилі. [entries|archive|friends|userinfo]
Blacky

[ website | "Замки і храми України" ]
[ userinfo | Блекопедія ]
[ archive | Раніше ]

52 урочисті проводи на полонину в Путилі [травень. 29-е, 2017|03:09 pm]
Blacky
[Tags|, , , , , ]


Як завжди - в останню неділю травня Путила відгуляла на селищному стадіоні свято виходу на полонину. Вже у 52 раз.




Для тих, хто під кат з якихось причин не потрапить, резюме: Путила читає, думає і стає на правильний шлях. Але йти ще трохи є.




Всякий small talk мусить починатися розмовами про погоду, то і я почну. Обіцяли хмарно і +16, ідеальну, коротше, погоду. Гори диміли, поки старий ікарус шкутильгав на епічному путильському бездоріжжі, гори натякали - зараз ми ще трохи туману напустимо, він підніметься в небо хмарами - і буде дуже навіть приємно. Я тішилася туману, хай і сфотографувати то все було майже неможливо через подерте життям тоноване скло.


Гори надурили - небо їло тумани, закушувало хмарами, сонце згадало, що скоро літо. Як то завжди майже в Путилі, було вогко і занадто тепло.


В газетах серед анонсів свята траплялися життєстверджувальні реляції про масштабні дорожні роботи у напрямку Путили.
Вже на святі з'ясувалося, що ті роботи поки в майбутньому.
Доріг сюди все так само нема.
Вже дев'ять років край без доріг.


І, власне, це має бути чи не найголовнішим питанням, яке турбує владу. Інфраструктура - та нитка, за яку потягнеш - і зміниш життя. І молодь менше тікатиме з рідної хати, якщо з хати за півгодини можна буде дістатися у сусідній райцентр на роботу, приміром. І турист приїде - для когось же забудовують ці гори пансіонатами? І жахи про сільську медицину (переносять лікарню в Сторожинець чи щось таке) менше розповідатимуть: бо такими дорогами звідки б та швидка не їхала, швидко не приїде. І переможні вигуки про те, що от-от на Путильщині відкриють два міжнародних пункти пропуску на кордоні з Румунією, може зацікавити когось ще, крім контрабандистів лісом і цигарками. І крам у сільських магазинах не буде простроченим і з шаленою накруткою, бо мерчандайзерам треба відбити варість зламаних підвісок. Життя стане кращим, коли з'являться дороги. Чому місцеві ОТГ не беруться за це питання самотужки, я не знаю. Бо то в Усть-Путилі новенькі лавички на автобусній зупинці стояли, то десь будинок культури виглядав з голочки. Що ті лавиці, якщо автобусам важко? Дорога важливіше. Буде дорога, лавиці теж будуть.


О, двома постами нижче я про Швецію розповідала і показувала веселий, весь в кольорових смужечках, відділок кримінальної поліції в Еребру. Ну так в Путилі не гірше, тут в Путилі вже наступила повна швеція: це місцеве поліцейське царство. Фота з ікаруса, звідси й її якість.


Далі буде менше про благоустрій (напевно, менше), і більше про гуцулів.


Бо ж саме заради них і їхніх гір і варто їхати у Путилу.


Заради автентики.


І вона все ще є в Путилі. Підійшла бабуся з онучкою до продавця китайських сонячних окулярів, той їй каже: "Отут у мене є в коробці 9 штук, вибирайте". Я думала, онучці окуляри купить. А там дримби. З Косівщини привезли. Там ще старі майстри є. І бабуся одну взяла, другу, третю - і заграла. А тут знайомий йшов, поцілував бабусю - і собі дримбати. Просто так, без всякого шоу. Ну кльово ж? Питаю, чи всі гуцули такі вправні музики. бабуся сказала, що не всі - але вона музику любить. Грає на дримбі і гармошці. Напевно, губній.


Але там, де така прекрасна і наївна щирість, там поруч і другий наїв. Отакий. Девід Лінч упізнав би зображені місця. Агенту Дейлу Куперу вони життя поламали.


і таким чином ми підійшли до теми святкового і воістину грандіозного базару в Путилі.


На тому базарі можна було знайти навіть карпатський вінтаж - тотемні маски довбушів радянської епохи, старі косівські керамічні вироби, каску часів Другої світової - ну, такий антикварний пересувний магазинчик.


Саме на подібних ятках мисливці за вишиванками часом знаходять свої скарби.


Не-мисливці ж закупаються у десятках інших наметів.


На дійство на стадіоні дуже важко потрапити, не пройшовши вогонь, воду та мідні труби святкового базару.


А починається дійство ходою. Ось троїсті музики лише готуються до неї.


А це вже рушили. В горах все ще цвітуть каштани, в одному місці бачила навіть бузок. Гори.


Поки хода прямує до стадіону, на сцені вже все готово - і у артистів є час поселфитися. Це той самий стенд-ап колектив з Киселиці, котрий минулого року позував з ногою від манекену. Виросли. Особливо білявка.


Ватагом дійства знову став Петро Лахман. Він ватажив і на полонині-2016.


Владні промови (Бурбак у джинсах, упевнений Рибак і так далі) я пропущу, для цього є провладні ЗМІ.


Це під час промов, ага.


Хіба на двох гостях зупинюся, вони були як брати - і від них важко було відвести погляд. Це - Голова всеукраїнського товариства "Гуцульщина" Дмитро Стефлюк (якщо не помилилася).


Ось як виглядає справжній гуцул при параді.


І ще деталі. Так, дівчата, бачите - хороші новини: дві сумки одночасно - цілком собі може бути. А без іронії - ну круто же?


А це вже деталі костюми голови Верховинської районної ради. Полум'яний дядько, харизматичний.

А ще на початку дійства був хор.



https://www.youtube.com/watch?v=ipeSbapTdRI

От би я ще вміла давати лінки на Ютьюб...


Які там персонажі траплялися, які співаки! От вам ще аевтентичний стрій. Прекрасно!



І не менш прекрасним був виступ "Карпатської тайстри", котра так сподобалася мені й минулого року.


Цього року було просто карпатське асорті - і волинка, і бугай. і фуярка. Круть!  Колектив прекрасний.


Єдине але (і це буде чи не єдина моя критика цьогорічного дійства, Путило, приготуйся): а шо, добре у вас там в горах соняхи родять? Нові костюми у "Карпатської тайстри" яскраві, не віднімеш. Але орнамент на них ну дуже вже анти-гуцульський.

https://www.youtube.com/watch?v=2pAis45bmI4&feature=youtu.be

Але хлопці неймовірні.


Ох, я пам'ятаю, скільки баталій було через мій допис про вихід на полонину-2016.
Цього року критики особливо не чекайте.


Нє, ну шо ватру треба поляти каністрою керосину, то я це ще з 2010 року знаю. Ну і потім: вчора на Путильщині були зливи. СИЛЬНІ.


Цього року ватру мали запалювати всі народні депутати ВХ і обласні очільники, що зібралися на стадіоні...


...але мокра хвоя палати не хотіла - навіть після ще одної каністри керосину. Так, попхикала трохи вогнем. а далі диміла і тліла. Тому гарних картинок з великим вогнем немає.


А з маленьким будуть. :о)


І на фінальній кавалькаді з її колами пошани я теж довго не спинятимусь - я не з того боку встала, кадри ніякі.


Ну ви в курсі. Символ свята. Опудала знову були тут. Тотемні кабани з оленями виїхали в свій щорічний наряд-обряд по Путилі. Це вже все, це вже зацементовано, це вже фольклор. Не можна вже без опудал.


До статусу фольклору і тотему швидко наближається і платформа Національного природного парку "Черемоський". Девіда Лінча я вже згадувала, хто в нас ще знаний в народі майстер жахів? Хічкок? Ні, він таке б не придумав. Гільєрмо дель Торо? В нього кокаїну не вистачить на таке. Це колективна творчіть. Автор - карпатське підсвідоме.


Гриць з місяці півтора тому придумав пісню. Зараз я вас навчу, вона проста. Тако співаємо швиденько:
"Киця-киця!"
 А потім кричимо на все горло:
 ААААААААААААААААААААААААААААААА!!!!

Повторити довільну кількість разів.

От саме цю переможну пісню я хотіла співати, коли чергова класична платформа оббігала стадіон. Мої жарти про бензопилу у лісі, що любить тишу, таки проросли і зійшли!!!! Платформа вже теж, як і ліс, любить тишу! Ну, вже якісь зрушення в кращий бік :о)
І це ще не все хороше!!!!


Подивіться: найкращий кінь цьогорічної кавалькади - Орлик! Здається, з Підзахаричів. Так, все ще повно коней у новорічному дощику і дурних канцерогенних пластикових квітах. Але вперше, ВПЕРШЕ на виході на полонину був гарний кінь майже без зайвої бутафорії. Орлик, ти чудовий!


Коні Путильщини, беріть з Орлика приклад! (зоча господарю варто його краще годувати:о))


І серед жінок, які пізніше допомагали вівчарям варити кулешу, вже не було уніфікованих віночків і занадто стилізованих вишиванок. Путила, молодці!


Ой, знову гуцульські селфі.


Упс, мене помітили.


Було нововведення минулого року - завдання для вівчарів. Правда дуже видовищне і класне.


На сопілці, правда, ніхто цього року не грав.


Але цього року їм не лише допомагали у приготуванні їжі.


Народний колектив (15 жінок різного віку) від яблуницької бібліотеки приніс на поле ще й покроковий інструктаж з виготовлення ліжників!




Всі-всі етапи показувались і розказувались: від миття вовни -


- і аж до вичісування готового ліжника. МО-ЛОД-ЦІ!


У мене їх багато.


А ось і сама креативна пані бібліотекарка з Яблуниці. Якраз показує, як працює фуршелиця (це коли з чорної і білої вовни роблять сіру).
Дівчинка поруч трохи соромилася камери, це нормально :о)


Ну що, до кулеші?


Нею знову нагодували, напевно, добру половину гсотей свята.


Кадри у мене дуже схожі на минулорічні :о)
Хоча конкурс між вівчарями був досить умовний, команди дуже старалися і хотіли перемоги. У останньої команди щось все не виходило, але в результаті -


ось вона, кулеша!


Пані в червоній вишиванці аж просльозилася, коли все вийшло. Про живі емоції жінок і кадр.


На сцені тим часом продовжувався концерт.


А був же ще повний майстер-клас з виготовлення вурди. З магічними всілякими палицями. на палицях помітки - так відмічали кількість овець (рахунок йшов на сотні). Теж фотографій дуже багато, не хочу однотипними зануджувати, але покажу, якщо комусь  цікаво).


Хвойне сито :о)

А от і вурда.

Вурда, бринза, будз - це можна купити і на вулицях Путили в день свята. Чого не купиш і чого дуже хочеться - це гуслянки. Прекрасний напій, котрий скільки не пробують видавати у промислових масштабах, все щось не те виходить. От і "Галичина" випускала-випускала щось гуслянко-подібне - і здулася. Тільки заради цієї карпатської амброзії я залишаюся на журналістських обідах в Путилі. Як і щороку. тут годують неймовірно смачно і класно. Але більше не лишуся: бухло в автобусі, збиття із графіка, перегар - навіщо мені настільки близько знайомство з глибоким внутрішнім світом буковинської журналістики? Вчора це знайомство вилилося мені мінімум в півтисячу гривень: всі рейси додому я прогавила через чужу пиятику з матюками. Довелося Міку їхати мене забирати з Чернівців :( Все - більше ніколи.


Гриць би подумав, що це рахівниця :о)


З хорошого - ідіотський пам'ятник винищувачам українців з площі в центрі Путили прибрали, поставили старомодний фонтан. І це набагато краще за тих кадаврів. (Хоча сучасний фонтан був би ще кращим, але де на нього у бідному районі гроші взяти?)


А оце з міського благоустрою під знаком мінус. Було.


Стало. Поверніть фахверковий балкончик, а?


Ну все, Путило, прощавай ще на рік. Чи вже на скільки ви йде.

ПосиланняВідповісти

Comments:
[User Picture]From: neo7777vitaha
2017-06-11 11:20 am (UTC)
Привіт.Не сайті:розділ-Хмельниччина,стаття про Антоніни-підбірка архівних світлин,а саме остання із них-з левами.Пишеш що монумент не зберігся,насправді він є в парку на території дитячого табору
(Відповісти) (Thread)
[User Picture]From: kamienczanka
2017-06-11 12:31 pm (UTC)
Дякую. В Антоніни по-хорошому треба знову і надовго. і з коптером :)
(Відповісти) (Parent) (Thread)
[User Picture]From: neo7777vitaha
2017-06-11 12:56 pm (UTC)
аби не збили коптер,подумавши що це дрон-розвідник(на територію табору пускати не хочуть,хоч я не надто й наполягав..)
(Відповісти) (Parent) (Thread)
[User Picture]From: free_d0m
2017-08-20 11:18 am (UTC)
Дуже класні фотки!
(Відповісти) (Thread)
[User Picture]From: kamienczanka
2017-08-22 08:15 am (UTC)
Дякую.
(Відповісти) (Parent) (Thread)