Blacky (kamienczanka) wrote,
Blacky
kamienczanka

Замітки на полях


Картинки з Х, ювілейного фольклорного свята "Від різдва до Йордана" у чернівецькому скансені - а слова трохи про інше.


Про що таке традиція і чи має косплей право зватися ритуалом.





Я щороку стараюся приїхати на це січневе свято у скансен - я його люблю. Бачу, що вже не лише я. Незважаючи на гидку погоду, народ вчора в музеї народної архітектури і побуту був.


Бо свята в скансені - це чудовий шанс для всіх доторкнутися до витоків і познайомитись з традиціями зробити класні фоточки на фоні хаток під соломою і з маланкарями чи колядниками.


Банилівська толока з Вижниччини ганяє козу

І тут немає чого соромитися, це важлива причина для майже всіх нас.


Скансен і сам по собі мальовничий, а на свято ентузіасти з Букцентру з Миколою Шкрібляком кілька днів плели ось такі автентичні прикраси-павуки над сценою.  Пан Микола акцентував на тому, що жодна неавтентична маланка в музей не запрошується, всі маланкарські колективи тут - живі, справжні, традиційні.



А з маланкарів тут були ведмеді, сови і кози з Тернавки.


Коники з Костичан.


Маланка з Шебутинців (Женя, ти де?).


Маланка з Горбової.


І чудовий Бабин з Кельменеччини. Хочу туда наступного 13 січня.
Бо ходять там власне зранку 13-го - і до ночі.


Ось це - не коники і не вершники. В селі цих персонажів називають "козачками". Вони важлива складова маланки.



Як і чоловіки під вельонами і з калаталами на поясі. Ці шумлять уууу як. На шум і маю орієнтуватися у селі, якщо таки потраплю туди на маланку. Ось цей симпатичний маланкар ліворуч мені про звичаї і розказував. Каже, калатала тільки виглядають так, неначе їх кілограмів 30. Зважував він їх. 12 кг всього. Гм. Всього?





Розказував, маланка ще жива і у сусідній Бузовиці, але більше в форматі переберії, карнавалу, а не ритуалу відганяння злих духів. Бо оці калатала дуже ріднять бабинців з швейцарцями, там теж в цю пору такі обвішані калаталами ряджені ходять.



Коротше, з Бабином чи Костичанами все більш-менш зрозуміло.


(Глядачі перешіптувались: "А коників обновили!" - і я не знаю, чи йшлося про костюми, чи про склад групи.
До речі про костюми.


От якийсь  колектив в теж оновлених костюмах. Замість смушевих папах на чоловіках щось єгипетсько-смугасте. Виглядають так, неначе втікли з "Царів Єгипту"  і пішли власне царство шукати.
І це перше питання про косплей.
Ми всі все розуміємо - і який мізер зараз виділяється на культуру, теж розуміємо. Безгрошів'я, старі костюми ще радянських часів, вже навіть міль їх бридиться і доїдати не хоче. Ну але ось такі нові - це що? Косплей і є.


Але головні косплейщики маланки живуть у Тернавці.


Гібрид очеретяного ведмедя і кози.
Я ж там була на маланці. Там все-таки в селі побутують кози і коні. Ведмеді тоді звідки? І ще й очеретяні?
Розказую.


В селі давно живе виходець з Красноїльська. Вже освоївся, доньку-красуню виростив, але за Красною маланкою скучав. І років сім тому оця ностальгія за рідними очеретяними урсу знайшла собі вихід: чоловік організував дитячий колектив маланкарів - і виготовив сам костюми.


Причому щось брав з пам'яті, а щось придумував. Наприклад, абсолютно неканонічний для ритуалу костюм сови. Теж з очерету. З широченними крилами - а позаду ще й хвостик маленький стирчить. Ну і така от маска. З пір'я справжніх червонокнижних пташок.


І цей абсолютний косплей прижився. Кілька років маланку водив ось цей уроженець Красноїльська, а зараз групою займається директорка тернавського будинку культури Валентина Сувейко. Спілкуватися довелося російською - пані Валентина зовсім (ЗОВСІМ) не розуміла українську. Питала її, чому цього року сови і ведмеді не були на святі 2 січня. Каже, хлопці цьогоріч не захотіли, хочуть лише в Чернівцях виступати, а не вдома. Тому в Тернавці виступають звичні для місцевих коні і кози (це найживіші кози Буковини. І найчисленніші), а в скансен приїздять оці, зліплені краснянином. Підозрюю, що в костюмах, котрі він їх ще сім років тому зробив.


Ну і питання: це маланка?
Так.
Вона справжня?
Ну... маланка. Наче справжня.
Вона автентична?
Е-е-е-е...
Прижилась - наче так.
По селу ходить - та ні, лише фестивалить. Двічі перемагала на районних фестивалях маланок в Глибоці (хоча сама з Герцаївського району). В Чернівці їздить. Часом в самій Тернавці виступає.
От як це класифікувати?
Важко сказати. От в Чагрі останніми роками робили лише платформи, давно вже. Три роки тому ентузіасти взялися і відродили коників. Тепер, як і в сусідніх селах, в Чагрі на маланку ходять коники з офіцерами. Традиція померла, вони її оживили - наче успішно.
В Тернавці ж власна традиція і не помирала ніколи. Просто велика сила ностальгії за великою (без перебільшень) маланкою взяла і породила ще й отаких перебраних.
Ритуали, зафіксовані етнографами, мають право змінюватися, якщо вони живі. І навіть оця дифузія персонажів, експансія Красноїльська на сусідні Ропчу, Чудей і не таку вже й сусідню Тернавку, теж, можливо, має право - якщо втримається і приживеться.



І ще про дифузію культур. Аматорський хореографічний колектив "Джулинець" з села Ширівці Хотиснького району виплясував кадриль  під "Эх, полним полна моя коробочка". Я обережно запитала керівника, чи не липованське, бува, село. Ні, українське. Але, каже, такі в нас традиції - бо Хотинщина (як і Поділля, в принципі) була під Росією.
Тут що - культура чи завчений ще в радянський час набір па, якому знайшли пояснення-виправдання?
Складно. Не знаю.


На солісті чернівецької філармонії Володимирі Фисюку - 56-річна вишиванка.



З свята пішла досить швидко - вогкий сніг таки замучив ноги.



Павуки.


Банилівська толока (керівник Микола Мазуряк).




Вони ж. Дуже професійно виступали. Другий з буковисньких Банилових, Банилів Підгірний, теж вислав свій десант на фестиваль.


У барабанщика шапка з живими ріжками.
Ну вийшло так :)))


Шебутинці. Роблю цей кадр майже щороку.


Костичанські коники-калушари.


Теж мають вже у своєму складі маленького коника.


Але не він був наймолодшим учасником сввята, а ось ця, як каже Гриць, "лялЕнька" з вертепу на руках у царя. Скільки я царя не бачила, ляленька все спала і спала. Вміє ж!


Фотогенічно так.



Ну і ще кілька картинок - Гриць прийшов з вимогами мультиків на компі.





Банилівська толока.



Калушари з Костичан Новоселицького району (керівник - Дорин Каптар).



Дзвони для імпровізованої дзвіниці шукали працівники музею і "Буковиснького центру". Церковники свої на такі заходи не позичають.


На сцені стояли накриті столи.



Tags: Буковина, Горбова, Зима, Маланка, Свято, Скансен, Фестиваль
Subscribe

Recent Posts from This Journal

  • Маланкафест-2020: куренти та ілюзорні Вашківці

    Ordnung muss sein. Я завжди писала про всі маланкафести у Чернівцях - 2020-тий не стане виключенням. Тільки втома править бал. втома підказує…

  • І знову привіт: Бояни і Припруття

    Я не була тут три роки - їздила 7 січня до Криворівні. Ну привіт знову, Бояни і Припруття. Глянемо, що змінилося за цей час? (Спойлер: мало що.…

  • Перші маланки-2020

    Як завжди останнім часом, вранці 1 січня ми вирушили в Герцаївський район - за маланками. Дорогою заїхали перевірити. чи справді ходить 1.01…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments