Blacky (kamienczanka) wrote,
Blacky
kamienczanka

Борщівська вишиванка-2016 і фестиваль "Борщ'їв"


Ну що, середина вересня - час на борщівські вишиванки.
Свято це щорічне, але я була в четвертий раз лише.
Погнали?







Батьківщина унікальної чорновишитої сорочки 18 вересня 2016 року знову масштабно фестивалила.


І після кількарічної перерви на це свято знову потрапила я.


Минулого разу (це був 2013-тий) я була на святі з отакенним животом, мене турботливо запитували, чи не приїхала я народжувати, хоча в Гриця було ще три довгих місяці на копання мене ногами по печінках. Все свято того року пройшло під знаком "Де б полежати ще?" Ходити я практично не могла, пересувалася повзком від бровки до лавки, але на той момент такі поїздки були для мене єдиною можливістю хоч якось вийти в люди - і мама мене у тому підтримувала.


В 2014 р. фестиваль проводився у скороченому форматі (війна тоді завадила багатьом заходам), в 2015-му була якась плутатина з датами, тож лише вчора ми знову потрапили на "Борщівську вишиванку" - і той, хто минулого разу танцював на моїй селезінці, вже й сам ходив між наметами і відстрибав 25 хвилин без перерви на дешевому борщівському батуті.


Гриць у рушниках. Робить вигляд, що він чемний хлопчик. Не вірте.


Погоду обіцяли похмуру і дощову, але було досить спекотно і фрагментами навіть сонячно.
І кльово.


Борщівський фестиваль вже має добрий десяток років за своєю спиною, тому цілком собі устаканився, забронзовів і звик до своєї структури. Вже давно свято проводиться у центрі міста,  а не на стадіоні, вже давно всі в курсі, що біля міськради будуть пригощати борщом у рамках фестивалю "Борщ'їв", далі вздовж центральної алеї будуть намети з унікальними сорочками з шкільних музеїв, сільських бібліотек чи приватних колекцій, а біля райради буде сцена з багатогодинним і крутезним концертом (цього року був Рока-Ш. Я дуже люблю Рока-Ш, але балом править Гриць).


Тиран і деспот. Втомився за кілька годин, захотів додому - тож і поїхали додому. Всі мрії про Рока-Ш поїхали з нами.


І ще в Борщові завжди царство антропоморфних гарбузів.


Те, що свято вже закристалізувалося, ще не ставить хрест на нововведеннях. Так, влаштовувати щось революційне практично неможливо, коли головні рушійні механізми дійства - літні (переважно) селяни. Але вносити м'яко нові елементи можна. І часом навіть якщо ті елементи були внесені згори оргами в наказовому порядку, може вийти симпатично.


Тому цього року я вперше побачила, що причепурилися не лише містяни і гості свята, а й саме місто. Це будинок дитячої творчості.


Це міськрада.




А були ще пошта, школа, універмаг, магазин одягу - і так далі.



Борщівська вишиванка (як добре, що відмовилися від досить колгоспної старої назви "В Борщівському краї цвітуть вишиванки") - безумовно головна героїня свята. Щороку тут про неї проводять наукові конференції (я на них не бувала, я ледве вмію тримати голку в руках, мій Еверест - пришити гудзик до джинсів). Цього року весь день тривали й майстер-класи з старовинної техніки вишиття за допомогою колодок.



Як завжди, сотні жінок підходили до старовинних сорочок - і роздивлялись, фотографували, щось занотовували.


Як завжди, запитували cкільки коштує. "Тисячу доларів", - відповідали їм. - "Але вона все одно не продається".


Продаються схожі. Вишивка там, щоправдa, найчастіше хрестиком - це пришвидшує процес разів так у десять. А здалеку і не відрізниш, де хрестик, а де колодки.
Але й на хрестик ціни кусючі.


Знаєте, скільки, приміром, ця коштує? А я ціною кадр назвала, можете подивитися. :о) Це в гривнях.

До головної героїні свята щороку треба завітати у музей. Цього року потарпила відразу на дві екскурсії - першу по краєзнавчому музею...

Вона була таким швидким галопом, що навіть не було можливості запитати, чому у польського рейтара 17 століття, як нам його представили, австрійський піхотний тесак з ХІХ ст. Ну, таке.


Проте далі мені неймовірно пощастило. Я застала добрячий шмат екскурсії по виставці сорочок, яку проводив геніальний просто Михайло Сохацький.
Там було про все. І про те, як хрестик вбиває колодки. І про те, як вже за пам'яті пана Михайла людей, котрі вдягали в радянському Борщеві старі сорочки, зафукували і висміювали - мовляв, чому таке старе і негарне носиш? І про те, що так, багато сорочок пішло у землю разом з їхніми власницями (головним аргументом було "Як мене мій чоловік без цієї сорочки на тому світі впізнає, я її на весілля вдягала!") - але ринок і тут простягнув пазурі, і бабусі все більше готові продати сорочку, ніж забирати її на той світ. Правда, і бабусь таких вже майже нема. І про те, наскільки ця унікальна культура була локальною (коли зимою 1939-1940-го рр. всю Горошову примусово зігнали в Іване-Пусте, там посадили в ешелони - і виселили на певний час в Бережани і Рай, щоб не шастали через замерзлий Дністер у румунські і тому ворожі Перебиківці, бережанські школярі називали дітлахів з Горошової "гуцулами", бо ніколи не бачили такого одягу. При цьому і Бережани, і Борщівщина - це Поділля. А тим не менш.


Ну дуууже була класна оповідь.


Хоча зараз Горошова понабиралася у зовсім вже не румунських Перебиківців дикуватої буковинської звички перетворювати сорочки у лати з бісеру з такою кольористикою, що аж очі виїдає.


Правда, ці дівчата не з Горошової,здається, а з Вовківців.


Але повернімося до музейних експонатів.


На прохання доброї подруги відзняла чимало чоловічих сорочок.


Ця мені подобається найбільше. Худиківці.


Сапогів.


Відома своїм замком, а колись щедрими виноградниками Висічка.


Похмурий монохром ще одного села з замком. Це Кривче.

ї
Селфі під музеєм.


Не менш цікаві екземляри були на стендах сіл (знову Кривче, ага).


І на жителях Борщова. Вони відверто пишаються своїми скарбами. правильно роблять.


Прекрасну цю бабусю з Більча Золотого я бачила на всіх святах. Тоді вона була з приятельками. Повмирали вже приятельки, лишилася вона одна. За тим, як пряли старші дівчата, вона підглядала ще маленькою дитиною. Бо полотно робили самотужки. А вже в радянські часи, з появою колгоспів, на прядіння і вигтовлення полотна не було часу. Не було його і на вишивання. Часом в селах працівники музеїв знаходили старі скрині, наповнені тим полотном, так і не вишитим. Їх віддавали як непотріб.


От як на маланках є ті флібуст'єри, котрі намагаються підзаробити на чужій славів, так і на вишиванках пробують заробити копійчину часом. Злий дядька праворуч виготовляє гарні оклади для Біблій, але за фотографію своїх виробів просить гроші. І навіть за фотографію цих нещасних селян теж пробує зшибати копійчину. Гроші ніхто не дає, дядько злиться і махає руками, потім з піною в роті кляне комусь інтернет, в якому, за його словами, ніхто його роботами не цікавиться... Злий дядько, недобрий. Тому, напевно, і не цікавляться. Ну або він за перегляд сторінки теж гроші просить :о)


Хоча загалом гості з Дністрового - прекрасні, прекрасні. Я пам'ятаю їх ще з 2009 року.



А це сябри з Білорусі завітали.


Свято буде насичене: там майстер-класи, там виставки, там екскурсії, там на поні катають, там бриндзу продають,


там дійство на головній сцені,


там борщ роздають, там ще одна сцена гримить концертом,


Там стараються з усіх сил сілсьькі оркестри...


Народні артисти в очікуванні на виступ.


Самий фотогенічний колектив цього року - аматорський народний ансамбль з Мушкатівки.


Якщо ви думаєте, що на такому автентичному святі продають лише автентику, ви помиляєтесь.


Ширпотребу теж повно.


Хіт-2016. Я так і не зрозуміла, це приколл був чи ні. Якщо прикол, чому його продавали відразу кілька точок?


З фіг зна чим поза сценою ще якось можна жити. Значно сумніше, коли фіг зна що проникає вже й на сцену під виглядом чогось народного. Мила дівчинка, але від подоляночки тут стільки ж, як і від китаяночки. Ні, від китаяночки тут значно більше.


Народне мистецтво завжди трохи наївне і любить яскраві фарби і вражаючі прийоми.
І по-хорошому, організатори свята мали б потрохи перебирати на себе роль культуртрегерів і диктаторів моди, м'яко пояснюючи запрошеним колективам, що захід - про місцеву вишиванку, а не про щось абстрактно-полтавське. Абстрактно-полтавськог і так на сценах всіх районних будинків культури повно, не треба його ще й тут.


Але тут треба такт, витримка, твердість... Та багато чого треба. А не буде цього всього - загнеться сорочка, лише в музеях і лишиться.


Земля в ілюмінаторі.


Цей усміхнений чоловік щороку так усміхається. Назватися відмовився. Даремно :о)


Цимбали були не лише у білорусів.


Об'єднання територіальних громад привело і до об'єднання стендів. Ну, з іншого боку, в Трійці а.к.а. Зоряне зараз щось лише зо 20 жителів лишилося...



Що там у вас з виділенням слюни зараз?



О, концентрація свята7 біля вишивок їдять борщ. Оці манекени поруч... Це таке криве дзеркало. Те, що получаєтсья шедевром у Юлії Табенської, не завжди получаєтсья шедевром у інших. Колаж - це все-таки мистецтво.


А цього дядьку з гарними очима я боюся.


Хоча... може, в цьому і є якась постмодерністська іронія.


Борщів - це завжди народні танці в гіпер-дозі. Від "Канади" до "Краков'яка".


І навіть коли грає оркестр другого села, танцюють всі.


Бо їм це подобається!


Завжди початок дійства - це масові танці всіх-всіх-всіх колективів, коли на сценах - сотні учасників. І така мила ляля в епіцентрі.


Ще ляля. І не боялася. І спокійна така. Ох, як я заздрю матерям спокійних дітей.


І костюми у багатьох - автентичні. Є вони ще, є.


Зустріч випускників огого якого року.


Ну, як завжди. Слова закінчилися раніше за картинки.


Далі можна просто дивитися фотографії.



Дуже старалися, а глядачів спочатку взагалі не було. Я підійшла, а далі і інші підтягнулися -і  пісню затягнули разом з ними.




Ще колоритні білоруси.


Ні, ця не продавалася.


А це купити було можна.




Всіх народних артистів щедро пригощали. Правильно.


Ну, і вистачить




Звіти з попередніх фестивалів у Борщові:

2013 рік

2
012 рік


Улюблений звіт всіх часів - 2009 рік. Перший мій такий фестиваль
Tags: Борщів, Осінь, Поділля, Свято, Фестиваль, Фестивалі
Subscribe

Recent Posts from This Journal

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 5 comments