?

Log in

No account? Create an account
"Різдвяні зустрічі" у засніженій Новоселиці - Екзарх Всього Існуючого в екзилі. [entries|archive|friends|userinfo]
Blacky

[ website | "Замки і храми України" ]
[ userinfo | Блекопедія ]
[ archive | Раніше ]

"Різдвяні зустрічі" у засніженій Новоселиці [січень. 11-е, 2016|12:24 pm]
Blacky
[Tags|, , , , , , ]


От якби здоров'я та якби транспорт, це був би вже маланкарський захід № 5 у 2016 році.


А так - лише друге (для мене) свято. І третій мій фестиваль "Різдвяні зустрічі" у Новоселиці



Чи то через погоду, чи через війну, але традиційної ходи учасників заходу райцентром не було.


Лише Маршинці пройшли вулицею з оркестром - підозрюю, вони так з рідного села йшли. Ну, їм недалеко.


В Маршинцях головна новинка - нова генерація маланкарів. Малесенькі, в намистах, хлопці хлопцями - потім пів-фестивалю вони штуркали одне одного, позіхали і були чарівними дітиськами.


Я вже років п'ять як вчу себе смиренню і примиренню через фольклорні свята. Ну подобається народу, коли ОТАК яскраво, багато штучних квітів, дощика, бахроми - значить, так воно і буде. А що для мого (чи вашого) ока це вирвиоко, то не для нас це і робилося.


Кожен раз на фестивалі, у якому беруть участь вершники-калуци, я роблю фото, яке підписую "Техогляд".


Це вже треті мої "Різдвяні зустрічі" - і я вже бачу, що нових колективів тут навряд чи дочекаюся. Калушари з Костичан будуть фантастично вертіти своїх "коней", "Царанкуца" з Маршинців досить добре танцювати, Ванчиківці і (опціонно) Черленівка покажуть свій варіант маланки.


Топорівці відповідатимуть за українські колядки і щедрівки.


На Новоселиччині те. що називають зараз переберією, маскарадна себто частина свята, всі ці шреки, путіни і платформи, не у великій пошані - але й сюди тенденція проникає. От дві перебрані бабки, одна з синьою гускою - такого у Вашківцях як багна, але на Новоселиччині до карнавалу не звикли, подивіться на дівчат ліворуч - їм справді дуже смішно.


А це просто дві бабусі - і така фантастична реакція.


І перший зародок платформи вже був - Ванчиківці привезли корчму на мотоблоці. Для супер-традиційної (і цим і цінної) маланки з Новоселиччини це вже відступ від канонів. Не знаю, щоправда, чи варто відступати саме в цей бік.


Дуже-дуже яскраві коні - ось що їхнє насправді, от чим край унікальний.


Це костичанські "Калушари"


Фотосесія


Боялася, що через погоду захід відмінять. Не відмінили.
Але сніг валив весь час, потім перетворився на дощ. Через півтори години фотоапарат почав капризувати, бо зовсім змок. Вже і фотографувати відмовлявся.


Вибратися з Новоселиці у неділю виявилося ну дуже важким завданням. Півгодини голосувала на переїзді, ніхто не взяв. потім ще 55 хвилин мерзла у пазику на Чернівці - і жодна жива душа не могла сказати, чи маршрутки ходять за розкладом, чи за наповненістю. За наповненістю, на жаль. І жодного таксі у полі зору. Так що вбила півдня на добирання додому, промокла геть вся, промерзла теж. А здавалося - ну скільки там до тієї Новоселиці, кілометрів 70 щоб було.


Без транспорту все-таки важко в українських реаліях.


Зверху була фотка Маршинців на фоні бюста М.Емінеску. А от Шевченку в Новоселиці великий пам'ятник стоїть. Колись на його місці стояв Ленін, котрого в двохтисячні метикуватий міський голова продав комуністам з молдовських Єдінців.


О, коза. Нечаста гостя на цій території коней.


От головні герої Новоселицьких маланок.


І ще ці. Вони виконують досить дивний танок, тримаючи руки як футболісти перед пенальті - а потім жінки з усіх боків кидаються до малечі і складають їм на хусточку гроші. Кидали навіть купюри в 50 гривень.


Ось тут видно. Я не зовсім розумію цей звичай, може, в коментарях хтось розкаже?


Ось як чудово прокоментував цей звичай житель Костичан Сергій Барбуца:
По суті, танець коней який зараз практикується (Кейуци або Вершники), це певний залишок традиційного християнського ритуалу присвяченого Ісусу Христу. Ритуал називається „Іродул” - від царя Ірода та практикувався до недавно в наших селах. Але відомий етнограф Тудор Колак (який народився в Костичанах), вважає що ця традиція має більш архаїстичне коріння, до нас ці коні дійшли від наших предків гето-дакійців. Ті які інтерпретують цей традиційний танець вважає етнограф, виступають посередниками між життям та смертю.


Ось якраз частина ритуалу, пов'язана з Христом. Бо дитина, котру підкидають солдати (Ірода?) у небо - це і є маленький baby-Jesus.


А от культ коня як частина вірувань чи то гето-дакійців, чи то фракійців - тут немає ніяких протиріч, бо гето-даки і були одним з фракійських племен.
Бо кінь - головний помічник селянина-хлібороба. Зрозуміло, що йому поклонялися.


Рада, що цього разу Костичани виступали одними з перших - люблю їхні танці. Є кілька відео, але поки я їх на ЮТьюб ще закину...


Далі була черга Маршинців.



Ці готують цілу програму. 8 січня в них було сільське свято маланки - яскраве, сонячне. Ось тут фоти. Не мої - без транспорту і в Новоселицю важко дістатися, а що вже казати про заглиблення далі від траси :(


Маршинці молодці. Це мала батьківщина родини Ротару, ну, ви в курсі.


От власне маланкарський танок.



і традиційне перетанцьовування з дівчатами.



Воно ж.


Потім виступали Ванчиківці - а ще потім фотоапарат сказав "Стоп". І я його послухалася. Шкода. що погода не дала зробити класні кадри. Нагадаю, як це було у 2013-му році:


Тут більше: http://kamienczanka.livejournal.com/233072.html

ПосиланняВідповісти

Comments:
[User Picture]From: zonderbear
2016-01-11 05:21 pm (UTC)
От порівняймо скоро це дійство з "Подільською маланкою". Тільки не сміятись)))
(Відповісти) (Thread)
[User Picture]From: kamienczanka
2016-01-11 08:12 pm (UTC)
тільки хто ж ту Подільську маланку зафотографує?
(Відповісти) (Parent) (Thread)
[User Picture]From: zonderbear
2016-01-11 08:47 pm (UTC)
Як хто!? Петро Ігнатьєв :)
(Відповісти) (Parent) (Thread)