Сьоме січня. Час для традиційного фотозвіту з Боянів. Кожен рік робила - цьогоріч теж має бути.
Нагадаю. В поселенні збереглася традиція, за якою всі групи маланкарів за тиждень до маланки (13-14 січня) відтворюють у традиційних костюмах легенду часів молдавського господаря Стефана Великого (XV ст.). Штефан чел Маре підняв всю Молдову та Буковину на боротьбу з мусульманами і зміг втримати ці землі християнськими. З тих часів і зберігся звичай відтворювати проводи воїна-вершника у похід. Проводжають вершника мати (вона у хустці і з букетом в руці. Часом букет встромлено у коровай) та дід, а відправляються на війну з воїном челядники-охоронці (їх можна упізнати по свитсках та цікавих капелюхах, прикрашених воронячим та страусячим пір'ям). В обідню пору 7 січня всі ватаги перебраних з Боянів та сусіднього села Припруття на чолі з командирами-”калфами” приходять у центр великого села, де на їхні поздоровлення і танці вже чекає велетенський натовп. За кожною групою слідує оркестр.
Цьогоріч це власне фотозвіт, не більше - зі зрозумілих причин. Часу немає ні на що.
Але якщо Гриць колись виросте (кажуть, діти все ж ростуть, але як же ж повільно) і спитає, а на чорта, мамо, ти возила мене в мій один місяць і один день в румуномовне село, де я трішки лякався петард і свистків з усіх сторін, мені буде що йому відповісти.
Це проводи традиції, відпуст ритуалу. На моїх очах фольклорне джерельце робиться все більш міленьким. Сумно.
Я ще минулого року писала - за якусь декаду школяри з Боянів відтворюватимуть своїх знаменитих коників і маланок лише на новорічних виставах, аби потішити батьків, які ще пам'ятатимуть, як ці коники ходили селом.
Я теж хочу пам'ятати.
Ні, далеко не все так трагічно - традиція все ще жива, нехай і шагреневою шкірою зіщулюється під пресом глобалізації.
Дорогою додому бачили, як чудово і досить масштабно святкувало Припруття. Бачила хлопців з різдвяною зіркою і буковинськими торбами-тайстрами у Динівцях. Більше того - я навіть бачила дві групи колядників із звіздами в Смотричі (це сільце відразу за мостом "Стрімка лань" у Кам'янці, його то включають в межу міста, то виключають. Вічне передмістя).
Так що щось давнє, з підручників, відроджується безпосередньо під моїм боком.
Певний кругообіг ритуалу все ще є - десь традиція слабшає, десь зникає, а де і відроджується.
Просто звичайні собі колядники з "Щедриком" мене не зовсім влаштують - драйву немає, нерву, емоції.
А в Боянах вона все ще жива. Тим більш, цьогоріч святкували не лише Бояни з Припруттям.
До ялинки напроти готелю "Буковинська зірка" прибула кавалерія з Петрашівки Герцаївського району.
Все як треба - з музикантами і калфами.
Я тільки побачила, як з буса вигулькують кольорові кінські гриви, побігла за ними - і трішки підглядала, як прості хлопці перетворювалися на вершників і солдатів.
Тим більше, командував петрашівським парадом Григорій, тезка мого маленького вчорашнього іменинника.
Як і вся Герцаївщина, Петрашівка свою маланку відгула 1 січня - а зараз вже може дозволити собі погастролювати.
Ми приїхали в Бояни в 13-05, я була впевнена, що вже все, кінець свята. Але ні.
Кожен кут лише готувався до парадного виходу - так що майже все встигла і побачила.
Про боянівський варіант майдану краще не будемо - регіон тут прикордонний, з своєю специфікою, тим більш, саме звідси родом ПР-івський "Роднічок".
Вони тут навіть української нормально не знають - тому й "хроші". Храмотеї :о).
Картинки дещо одноманітні і багато в чому перегукуються з кадрами з минулорічних репортажів.
А Петрашівці велике дякую - розфарбувала цей туманний день всіма кольорами кінських грив.
Хоча в цей день Бояни і так гримлять і шумлять на всю околицю.
Бо ж зі свистками всі. Маланка йде!
І ще Петрашівка (вона ж Mihoreni).
Переодягання вершників.
Боянівська маланка з букето-короваєм.
Дід і баба вальсують. Дід трішечки негр.
Весела Петрашівка. Зустрічав її натовп біля ялинки якось похмуро, дикувато. Хто такі, з якого району, шо це за дзвіночки на штанях - десь так.
Хоча вони чудові, звичайно.
Он якраз один з туристичних автобусів позаду.
Фотографів було багато, операторів теж, плюс два туристичних неоплани. Більшість народу з камерами полювала за маленькими кониками.
Якщо що, Федір на святі помічений не був. Замість нього новий парубок в пав'ячих пір'ях.
