Танець шебутинського коня
Всі подивилися уважно на картинку: ось заради цього я і їжджу на маланки. Заради радості. Ялинки колекціоную з тією ж метою.
Насправді інших призначень у маланки і ялинки немає, навіть якщо вам скажуть щось інше. Вони радують. Я радію.
В попередніх серіях ви бачили буковинську і молдавську маланки, тепер черга за українсько-бесарабською. Сокирянщина, на старт!
Гвіздівецький дід мороз співає і посіває.
Автостопи втомлюють. Свята зараз йдуть суцільним потоком, на всі автостопами кататися - нервів не вистачить.
Вчинила по-матрасному (це якийсь гірський сленг, він неприємний, але я втомилася і вживаю перші-ліпші слова, які забрідають у голову): сіла на прямий автобус (Хмельницький-Сокиряни) туди, на ньому ж потім і вернулася додому.
Bus.com.ua показував його прибуття о 12-35, водій сказав: "В середньому о 12-11" (Гм. 11. Як Штірліц. О, знову: Штірліца я ніколи не бачила, але - ще раз - втомилася. Це з мене ноосфера лізе. Як тісто).
Мені б, звичайно, краще в 12-00. Я таємно сподіваюся, що всі буси завжди приходять раніше, ніж за графіком, якщо немає форс-мажору. Сліди форс-мажору пропливають за вікном: Кельменеччина і Сокирянщина були найдовше за всі інші навколишні місцевості відрізані снігопадами грудня від цивілізації (ноосфера підказує, що там в магазинах розкупили все, крім вати. Оффтоп. Мене дуже лякає перспектива їсти вату, я ненавиджу вату на смак - і завжди брикаюся у дантиста, якщо зуб, як ялинку в СРСР, обкладають ватними подушками). Там страшно перемітало дорогу: на полях СПРАВДІ снігу мало-мало, подекуди навіть землю видно, а на лісосмугах і дорогах можна фільмувати сценки з Антарктиди. З кучугурів іноді виглядають верхівки дорожних знаків.
В 12-00 Сокирянська маланка почнеться ходою дідів морозів і снігуроньок з усіх сіл району. Хотілося б, але як ні - ну то ні.
То ні. Приїхали о 12-20. Бігом-бігом на Головну площу (я навіть у вікімапії вчора вивчила карту, бо останній раз в Сокирянах була ще піонеркою).
Так якраз почалося обходження політ-бомондом своїх царств.
От вам дуже надійний показник давності фестивалю: якщо у ньому є такі жахливо-совкові пережитки як обхід начальством столів від сіл, значить, фестиваль має давні традиції і вкорінився у щедру сокирянську землю ще за Леніна.
Хоча Красноїльська полонина - свіжачок, а там теж смотри з випивонами роблять. Ну, тоді не знаю.
Схему ви знаєте: високе начальство підходить до накритих столів...
Там їх вже чекає невелика концертна програма (ведучий показує голові сілького клубу жест - такий знаєте, ребром долоні по горлу: Закругляйтесь! Закругляйтесь! Голоса клубу в носі мав ту долонь - село готувалось, і хай весь світ (у вигляді інших сіл району) зачекає. Ну і правильно: для сільських артистів це часто чи не єдиний шанс засвітити власні таланти в райцентрі. Хай світять.
Тільки без цього.
Гвіздівці, ви гарно виступили, ви молодці, але ставати на коліна перед якимось головою райдержадміністрації? Ви що, раби? Плазувати отак з горілкою перед чиновниками?
Поверніть собі гідність, буде класно.
А ось власне фрагмент виступу.
Великий фотоапарат і велика пронирливість у натовп видавав у мені журналіста - і невдовзі зі стаканчиками пробували бігати вже за мною. Невже я так схожа на алкоголіка - чи просто це і є наша українська щирість і гостинність? :о)
Правда, випросила у Гвіздівців і сусіднього столу по печеному яблуку. Я страшно люблю печені яблука, ці були з незвичними (для мене) начинками: одне з печивом і згущеним молоком (дуже смачно, але ж і калорійно), друге з горіхами і медом. Смачнючі обидва.
Дуже приємно було зустріти давніх знайомих - маланкарів з Шебутинців.
Чортик Женя вже настільки виріс, що взяв під опіку свого молодшого брата - той теж маланкує.
Інші теж мене пізнавали - приємно.
Як і розкішні коні з Костичанів, Шебутинці на ІІІ Маланка-фест не їдуть: ще чого. Через те, що фонд Фірташа оплачує всім маланкарським групам дорогу (і щедро: по 4 тис. гривень), раптом з'явилася купа бажаючих помаланкувати у метрополії. Одній з найдавніших і найвідоміших сокирянських маланок не гоже стояти у черзі на кастинг. В скансен 20.01 може приїдуть (там просто дають автобус, без грошей), а на фест - ні.
Це вже тенденція ціла.
Але повернімося до сокирянського дійства.
На відміну від попередніх трьох подій, тут румунську не чути: хоча до молдовської Окніци зовсім близько, та землі тут етнічно українські.
Це помітно і в музиці (у вільний від виступів перед начальством час народ водив хороводи під "Розпрягайте, хлопці, коней...").
Але маланкарські персонажі сильно нагадують вже знайомих нам молдовських: тут обов'язково є циган і вершник. Ці - з Михалкова.
А ці не скажу звідки, бо на столі не було таблички з назвою :о).
Маланки є всякі - живі і з щедрим декольте...
Але часто - ось такі, лялькові. Маланка витанцьовує з конем і так, і сяк -
- аж цілуються іноді.
Танці цих диких коней - головний маланкарський хіт, і всі ж танцюють по різному.
І подивіться: коні прикрашені, звичайно, але набагато скромніше, ніж на Новоселиччині.
І на вояках форма все ще прослідковується, не завішана дощиком чи квітами. Вже специфіка! :о)
Високі гості спостерігають танець коней з спартанським спокоєм, склавши руки на животі.
І як тільки відійдуть до наступного столу, артисти перестануть нарешті хвилюватися - візьмуться фотографуватися,
а ще з задоволенням заїдять стрес смаколиками з власного столу.
На столі не лише їжа, а й вертепи. Ось цей - з села Лопатів.
А ще - ялинки. Креативні.
Одну з самих креативних на моїх очах кудись евакуювали. На ній висіли іграшки у вигляді гербу Сокирянщини! Класно, я серйозно: геральдична ялинка.
Серед перебраних були і Тимошенко, і Путін - але ніякої політики не було, просто такі от маски, не більше.
Одна з найкреативніших маланок привезла власну телегрупу.
Камера - мрія братів Люм'єр: іржава якась бомба з компакт-диском. Кльово :о).
А вже після виступу артисти танцювали тільки для себе - виходило ще краще. І вершник протаранив діда мороза.
Як на атке яскраве свято у невеликому райцентрі, глядачів було до образливого мало: але мами поприводили малюхів. Ну ж бо тут СПРАВЖНІ діди морози!
І наїхніх справжніх жезлах - справжні вірші! Шпаргалка в діда мороза теж буває.
Сокирянське таксі. Катали всіх здається, за так.
Правда, коні гарцювали - і пасажири часом звалювались.
натурал без ГМО мусив виправдовувати власний транспарант на спині діями.
Музиканти старалися.
Не так давно Клінік, здається (чи Кларан) випустили туш для нижніх вій. Ну знаєте цю косметичну пошесть - колись однієї баночки крему вистачало для всього, але маркетологи жахнулися - і зараз є креми для шиї, обличчя, ніг, рук, декольте - ну от і туш для нижніх вій з'явилася. Сподіваюся, косметика для чоловіків вже не за горами - дивіться, як личить декотрим помада. Ну кров з молоком дівка, суцільний секс. Нє хіба?
Після обходу всіх столів почався концерт на сцені,
але всі села почали поспіхом збиратися -
А без них яке вже свято? Тим більш, до автобуса лишалося хвилин 20.
І я поїхала додому. Задоволена: непогано, яскраво, колоритно. Може, ще колись приїду :о)
Фоти в УНІАН
