Blacky (kamienczanka) wrote,
Blacky
kamienczanka

Полювання на зайців № 2.

Природа велика і могутня, але часом помиляється і вона - тому існують СНІД, Азаров і диня.
Десь такі думки крутилися в голові у мене в суботу надвечір, коли я чекала в Розенхаймі на потяг до Мюнхена.
Перечікуючи чергову зливу, купила на вокзалі тацю фруктового салату, а там серед шматків ананасу траплялися нікому в світі не потрібні диньки. Динько-таця була останньою моєї покупкою в цю австро-німецьку подорож, я натішила себе архітектурою і зайцями - і поверталася з сакуро-магнолієвого рожевого раю в сніги і болото.
зальцбург 2012
Зальцбург, зрозуміло

Буде час - наріжу для себе картинко-спогадів про Куфштайн і Ландсхут, Бургхаусен і Вассербург, Зальцбург і Аугсбург - про все те, що і так незмінно стоїть там, в Альпах, століттями і десятиліттями.

Золота зала аугсбурзької ратуші

Але ж так рвалася в передпасхальну Німеччину я не тільки задля цього. Мені для щастя потрібні зайці.


Минулого року, в квітні, я літала в Нижню Саксонію - щоб раптом з'ясувати, що передпасхальна Європа значно краща за передрізвяну.


Багато минулорічних зайців я засунула ось сюди.

Відтоді в мене з'явилася нова ідефікс - я мушу бувати тут, серед курчат, гусяток, овечок і зайців.


І я ж таки побувала. :о)


Ось, приміром, зайчиковий базар у Зальцбурзі:



Взагалі Зальцбург не взимку і не в завірюху, виявляється, вийняткової краси місто... Але про це якось потім, якщо час буде.


Поки давайте про зайців. Керамічних, солом'яних, пластикових, дерев'яних, картонних, фарфорових - будь-яких.


Бо мені як спадковому атеїсту начхати на всі християнські свята - але язичницьку радість від пробудження природи я зрозуміти ще й як можу.


Ні, можна тут потеревенити про те, що овечки символізують паству, але гусятки? Але зайці? Яким чином ви притягнете до хреста зайців?


Хоч таких,


хоч таких?

По приїзду наступного ж дня потрапила на "пасхальний базар" в московському "Ашані" - від цих зусібічних хв-хв-хв і портретів вимученних чоловіків з піднятими у русі "ой-здаюся-здаюся" руками захотілося втекти якнайдалі.

А тут ніякої аскези, тільки радість весні і травичці, і квітам.


Єдиний мінус - квитки, куплені заздалегідь, дешевші, безумовно, але з погодою можна сильно не вгадати. В Зальцбурзі було сонячно і всі ходили в футболках і майках.


Але далі почалися щоденні дощі. Он мій єдиний портрет за цю поїздку - з Прієна (я з парасолькою, а не в білому).


Хоча зайці в вітринах, а тому захищені від злив, і це добре.


Знову ювелірні курочки.


О, ландсхутський аналог писанок.


Мені від цієї вассербурзької вітрини теж анекдот про "винеси ялинку, винеси ялинку" згадався.


Далеко не всі вітрини - дітище крутих дизайнерів із витонченим смаком. Ну і що, головне ж - радість, а вона і від простеньких є.


Бургхаузен неймовірний (довелося мучити по приїзду очі, дивлячись цю три-ді фігню про мушкетерів і Мілу-міледі - Гасконь фільмували в Бургхаузені). Але про найдовший замок Європи - може, колись потім. Поки бургхаузенівські зайці, цілий табун.


І веселі бургхаузенівські барашки.


І ще раз Зальцбург.


І знову.
Рік тому мила наївність бюргерських вікон в серветочках-статуеточках мене ще смішила і дивувала. Але те, що любиш, змінює тебе - і от вам доказ.

Це моє підвіконня. І мені якщо і соромно за таке, то тільки трішечки: я дивлюся на зайцьо-ікебану і сміюся. Для цього й потрібна весна.
Tags: Австрія, Весна, Зайці, Німеччина
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 10 comments