Blacky (kamienczanka) wrote,
Blacky
kamienczanka

Героїчна Тустань

Вікенд для любителя фестивалів був чумовий: стільки всього одразу, що піди вибери. Ужгородом і Тернополем ходили паради наречених, в Пляшевій мої рідні терра-героїковські реконструктори з України, Чехії, Польщі, Білорусі відтворювали битву під Берестечком, на Іршавщині був фестиваль ковальського мистецтва "Гамора" - а в Косоні взагалі якась діч під назвою "Фестиваль тушкованого півника".

До всього далеко, тому довелося виходити з прагматично-практичних міркувань: куди гарантовано потраплю і де гарантовано не застрягну.
Тому я поїхала в Урич - на фестиваль "Героїчна Тустань 2011".

Героїчна Тустань 2011

Тому що там теж була реконструкція - причому ну зовсім-зовсім-зовсім для мене нова і незвична. не Середньовіччя. не XVII ст., навіть не 1919 рік.
Героїчна Тустань 2011

В Уричі вперше (але, як сподіваються орги, не востаннє) відтворювали події 1940-50-х років, коли українські повстанці воювали з нквд-истами.
І до чортів політкоректність і надмірну виваженість.

Героїчна Тустань 2011

Образ українського повстанця - якщо говорити про якісь фольклорні архетипи - десь такий: романтично-героїчний (ми не про зазомбованих жертв російської телепропаганди ж говоримо, а про західняків).
Кінь і дівчина до цього архетипу йдуть в нагрузку. Це вже майже мем (подивіться на останню превьюшку, де за повстанцем, конем і дівчиною ревниво спостерігає Ісус). (Можна ще згадати скульптурні вакханалії на кенотафах у Новосілці чи Кутах на Косівщині).



Але фестиваль був не про лубок і архетипи, а про героїку. І взагалі був дводенний, нехай ми були лише на першому дню.
Як на мене, реклама "ГТ" траплялася в неті на кожному кроці. Але, кажуть, не в неті її було малувато, що й позначилося на кількості відвідувачів (з кожного з яких на вході брали десятку за квиток). Нещасні фольклорні колективи з Сопота (львівського, а не польського), Урича і Підгородців розривались на сцені для зовсім вже невеликої кількості глядачів. Більш залюдненими виявились гори. Коли я по розмоклим стежкам карабкалася до Гострого каменю (він десь в кілометрі від скельної фортеці), з лісу виходили люди в камуфляжі і запитували: "Що там? Людей багато? Концерт буде?".
Я наївно думала, що це урицькі лісники (тут все-таки заповідна територія), але здоровий глузд підказував, що в такій кількості, під кожною третьою ялинкою, їх жоден заповідник не прогодує. Робоча версія на даний час - це були жителі Урича і навколишніх сіл, які безбілетними зайцями добирались на фест в обхід блок-посту з контролеркою. Ну, або я дуже вже поганої думки про людство.
Зате як з Гострого каменю було видно круглий стіл за участю Олега Фешовця на тему “Тустань – переможна героїка” (він якраз проходив між скель фортеці в той час).



От ще вид:
Героїчна Тустань 2011
Цяточки між скелями - і є науковці та історики. Так що круглий стіл я бачила, але не чула - кілометр по прямій десь до нього.

Героїчна Тустань 2011
А це Підгородці.
Крім мене і людей в камуфляжі на скелях було чимало туристів. Виходячи з фрікативного h і рос.мови, всі або кияни, або східняки. І всі зі скель спускалися акурат до битви між упівцями і енкаведистами.
На битву - з гір чи через касу - зібрався чималий натовп, значно більший за всі інші акції свята разом взяті. Почали хлопці пунктуально о 17-00, як і було обіцяно. Територію, начинену піротехнікою, огородили від глядачів стрічкою - і дивовижа, НІХТО ту стрічку не перетинав, не ліз на вибухівку і не почувався царем світу. Зборів, привіт тобі ще раз.

За реконструкторську частину віддувалося львівське Товариство пошуку жертв війни «Пам'ять» і «Зброя та спорядження «Штурм». Вони отаборилися трохи вище сцени.

Героїчна Тустань 2011

Хлопців було небагато - трохи менше за 30 чоловік (а в голові все носилося: "А на Берестечку зараз 200..."). Слово "хлопці" в даному випадку не дуже коректне: це чи не перша реконструкторська група, в якій є люди вже за 50 і навіть 60 років.
Героїчна Тустань 2011

Власне з півсотні учасників "Пам'яті" реконструкцією займається біля половини. Вони вже пошиті на січових стрільців, на упівців і на вояків дивізії "Галичина". Ну і на солдатів НКВС теж.
Героїчна Тустань 2011

Ставлення до форми в галичан по-реконструкторському дбайливе і фанатське. Один лише факт: форми половини упівців пошиті з тієї ж матерії, з яких шили однострої в 1940-ві. З американських лендлізівських вовняних ковдр. Один з хлопаків хворів, в госпіталі помітив антикваріат військових часів. З'ясувалося, що таких ковдр є аж з десяток. Реконструктори купили лікарні нові ковдри, а старі пішли на мундири. Штани в декого з групи взагалі найсправжнісенькі, від діда-упівця, зі стріхи.
Героїчна Тустань 2011

Ролі між собою - хто повстанець, хто радянський солдат - ділять по-чесному. Кажуть, що всі вони до одного націоналісти, а це - своєрідний театр.
Героїчна Тустань 2011


Нарада перед боєм і прикопування вибухівки. Спорудили картонну хатинку, яка відігравала роль хати-криївки. Я наївно думала, що "мирне населення" і хатка - реверанс сценаріям битви на "Террі", виявилося, нічого подібного, просто от так співпало.
Ну, почалося.


НКВСівці відстежили кількох повстанців і оточили, ті підривають себе на гранаті.
Від вибухів (а їх було багато) глинистий урицький ґрунт хвилею накривав глядачів - і мене, і мене, я в першому ряду ж. Мій прихований піроман дико тішився.
Направду тішився. Мені дико подобалося.

Героїчна Тустань 2011
І тут на авансцену вийшов ось цей персонаж (керівник реконструкторськї групи, до речі - і, до речі. я спеціально зробила це з фотою). Поява демона і злої сили - татаммм.
Персонаж увійшов у роль. Повністю. Станіславський би плакав. Персонажа несло, як Бендера, він був багатослівним і ніяк не замовкав. Глаголив персонаж забористий, триповерховий російський мат, і не якісь там слова на "ж" чи "г". Це був хард-кор обсцентної лексики - в присутності сотень дітей і жінок. І кількох міліціонерів (я потім підійшла і поцікавилась, чи якось карається в нас мат в громадських місцях. Так, карається. Чому не покарали? Знітились, засміялись...).
Між матом часом проскакували звичайні слова з жахливим акцентом (персонаж, коли ми зцепилися з ним після битви, сам визнав, що російської мови він не знає - знає тільки мат).

Героїчна Тустань 2011
Злобний енкаведист добивав упівців, матюкався і керував транспортуванням тіл повстанців.

Ні, я все-таки ще раз повернуся до сутички після бою і лажового достатьньо аргументу "Бо все, пані, так і було!".
Зло має велику, магнетичну силу. Зло притягує. Всі ці вампирячі саги, всі ці погані хлопці на крутих спортивних тачках, всі ці косухи і агресивний мейк-ап - це все кола на воді, це все резонанс від естетичної привабливості зла.
Парадокс?
Неправда, не парадокс. Не моя думка, але присвою: справжнє зло не буває естетично привабливим. Справжнє відразливе. Якщо тягне магнітом - то не зло, а забавки у нього.
НКВДист у Любомира Горбача получився відразливим до гидоти. Ніколи я ще не навиділа ворогів України так сильно, як коли львівський хлоп сипав матюками перед дітьми і жінками.
Досягнув мети, ага.
Але сказавши "а", треба казати й "б". Треба було когось вбити - вбивали ж енкаведисти насправді? Згвалтувати якусь юну глядачку. Вкрасти з чужої сумки гаманець. Ну ж бо так же було, нє?



Кордон між акторством і банальною невихованістю пролягає якраз між "мерзавец" чи "дрянь" і "х;%*"У"№*!!!!бл23682№;%:?(*?!!!!" Між цілком літературними, нехай і неприємними "сволочь" чи "гад" і тим трах-тібідохом, яким заливався пан Любомир.
Бо закони України вищі за будь-які благі наміри - і якщо в громадських місцях заборонено матюкатися, то матюкатися в громадських місцях - це плювати на українські закони і Україну.
Поздоровляю, пане Любомире. Зично ви харкнули.
(Потім хтось з глядачів мене докоряв - пані, та діти все і ще гірше чують з серіалів! Нє, насправді? Це де так матюкаються, в "Хаусі" чи в "Як я зустрів вашу маму"? Чи все-таки в низькосортному російському телемилі про мєнтів і бандитів? А на чорта діти українських партіотів дивляться таку неякісну тележуйку? Може, вони ще й Стаса Міхайлова слухають?)
Ну вистачить моралізаторства, далі про реконструкцію битви.

Героїчна Тустань 2011
Упівці приходять в село і просять допомоги в жінки. Треба їх заховати.


Тільки зхаховалися, радянські вояки несуть в село тіла убитих повстанців - і дивляться на реакцію. Хто заголосить, хто впізнає - той себе видасть.
Дівчина, до речі, дуже гарно грала. Ну направду акторські здібності, їй віриш.

Героїчна Тустань 2011
Та й взагалі народ мені дуже сподобався, приязний і розумний. Майже весь :о).

Героїчна Тустань 2011
Жінка не признається, що знає когось з повстанців, тоді в неї на очах знущаються над сином і вбивають чоловіка.



А після цього підпалюють хату:




Хлопчик встигає вирватися і втекти в ліс, повідомити упівцям про напад на село.

Повстанці з боєм приходять в село. Розправа Володимира "Ворона" Гаврона над енкаведистами.

Битва завершена. Глядачі реально в захваті. Хоровий постріл на честь героїв України:
Героїчна Тустань 2011

Поки всі фотографуються з реконструкторами, є час залізти таки на скельну фортецю - в Уричу я вперше.
На скельній фортеці виявилося, що далеко не всі фотографуються з вояками. На кожній сходинці до каменів, на кожній скелі, в кожній печері - тьма народу. Тьма тьмуща, реально.
Героїчна Тустань 2011
Он машини самих спритних з цієї тьми, тих, хто зумів поставити свою автівку неподалік від входу у заповідник.

Залишилося розказати про вечір ("Тустані" респект: ятки з харчами-шашликами стояли ДО входу у заповідник, так хоча б частково була вирішена проблема зайвого сміття), концерт і лазерне шоу.


Я взагалі музичні фестивалі не дуже - балувана і все таке. Ну але вчора довелося бути на фесті до останнього, десь до першої ночі. Гурти зібралися дуже різні: дівчатка-старлетки "Квіти життя" (сильний, але поки що неслухняний і непоставлений вокал, "Привид в опері" і "Думи мої", готика жіноча така), досить важкий "Залізний хрест" з текстами, які більше схожі на лозунги; досить професійні хлопці з Луцька з досить таки архаїчним жанром - суміш віршів, бардівської пісні і ура-патріотизму (я тепер знаю нове слово, бо в голові засів рядок "і ожидачений лях" - це про когось з Ожидова, напевно), і якісь переспіви Нірвани (з Ужгорода, чи що). І от в це юнацько-патріотичне рок-середовище проникає елемент - безсумнівно ворожий, але не всі це чомусь зрозуміли. Банальний ресторанний лабух з фонограмою, дико-дискотечне умц-умц, тупі слова, між піснями конферанс РОСІЙСЬКОЮ (!!!!) - низькопробна кабатчина. Апофеозом лайдацтва і пошлості було виконання "улюбленої пісні Олежки Тягнибока і Ірки Фаріон" - "Гоп-стоп, напали ми на москаля". Це було за гидотністю майже так само дико, як і екзерсіси з матюків. Ігор Скальський вирішив закидати лабуха помідорами. Помідори були. На жаль, запалу і вихованності вистачило лише на демонстрацію цьому прибульцю з інших світів соковитого овоча.
А шкода, шкода.
Оргам би попіклуватися про рівень виконавців, таке відверте сміття пропускати не треба.

Лазерне шоу проектували відразу на Урицькі скелі. Чесно - мурашки по шкірі (Ігор вміє вибрати музику), хоча й дуже шкода, що мало хто з публіки розпізнав у шоу і петрогліфи з Тустані, і абриси Урича - більше реагували на простіші речі - орел полетів чи там військо суне, чи князя вимальовують лазери.
Сьогодні в Тустані був фест співаної поезії, а я дааалеко не фанат такого діла. Так що я вже вдома. :о)


Резюме? Фест вийшов досить камерний, явно скроєнний під заповідник і його директора пана Рожка.
Що здивувало: коли по закінченню лазерного шоу глядачі, кілька сотень хлопців і дівчат без всякої команди почали співати гімн а капелло.
А скелі - кльові, звичайно.
Героїчна Тустань 2011

Мій репортаж на УНІАН
Репортаж на Укрінформі
Tags: Львівщина, Літо, Реконструкція, Фестиваль, Фестивалі
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 62 comments
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →