| Від Різдва до Йордана 2011: фестиваль у скансені |
[січень. 16-е, 2011|10:32 pm]
Blacky
|
Перш ніж розказати про сьогоднішній суперовий фест - хочу поздоровити Красноїльськ з вчорашньою перемогою! Найсправедливіший вибір - і я так тішуся, ніби це мені присудили перше місце і нагородили призом. Молодці!
Вашківці - другі. Третє місце поки що не знаю за ким.
А тепер - до останньої в цьому році порції маланок. Нових переважно, невідомих (в цьому жж невідомих) :)
Сьогодні нас знову чекають солом'яні ведмеді - знову приємна несподіванка для мене. І коні будуть, і маланки, і вишивані рушники з усієї України...
Ще тільки 11-30, це навіть ще не музей народної архітектури, а всього лише кінцева тролейбусу № 4 - а десант з придністровських Перебиківців вже виплясує з самогоном. Фест, здається, буде добрим.
Пішли.
Передягаються артисти хто де - жінки в астобусах, чоловіки ось так, на зупинці. Біля брами музею вже готуються маланкарі. І самогонка в пляшці коливається в такт народним мелодіям.
"Коні, ви звідки?" - "Костичани!"
Треба запам'ятати... :о)
Моє відео-2
Нє, ну Перебиківці незрівнянні. Я їх вже колись фотографувала. Платон має згадати :о)
Ой! Горбова!
Моє відео.
Нарешті я побачила вживу цю запальну, численну, яскраву маланку з Герцаївщини. Ух, колись я до вас таки приїду...
Кадр для ВІКа з кам'янецького форуму :о)
Я запитала: "Ви ж воїни, військові, нашо ви в квітах і намисті?" - "Так щоб дівчатам подобатись", - і таким тоном, що зрозуміло: це й так всі розуміють, я одна не додумалась.
Ну їх треба вживу дивитись - або на відео. Енергії від горбовецької маланки вистачить на обігрів всієї Буковини.
Маланка з Вітрянки Сокирянського району. Загублений брат-близнюк вчорашньої маланки з Горішніх Шерівців.
А от не треба за репортером ганятися з веслом, не треба! Репортери - вони злопам'ятні :)
Ну ви в курсі - солом'яні ведмеді це майже мій фетиш. І я сьогодні знайшла нове їхнє лігво!
Але поки що колективи заходять на територію музею - і вибирають собі обійстя для святкування. Вибрати є з чого - тут і корчма, і хата зажиточного селянина, і господи бідняка і середняка, і млини, і церква...
Маланка з Вітрянки виглядає своїх музикантів.
Та йдуть вже музики, йдуть.
Все, можна починати.
Знайомтесь - ведмеді з села Тарнавка на Герцаївщині. Ну кльові, правда? Иииииииииииииииии, Герцаївщина, колись тепер чекай у гості... якщо знайду транспорт, звичайно :о)
І там же не лише ведмеді! Там ще й Маланка, і вершники.
А це не знаю звідки:
Але дівчат люблять.
Надовго від Горбової і Костичан не відійти - таке виробляють, що ноги самі туди несуть. Он, дітей викидують 6о)
Кос-ти-ча-ни! Кос-ти-ча-ни! Молодці, коротше.
іііііііііііііііііііііієєєх!
Я знаю, скільки важить такий кінь - і вміння ТАК з ним витанцьовувати викликає велику повагу. Сильні чоловіки і хлопці.
Глибокий конячий реверанс - і знову дітей підкидають у небо.
Маленька технічна поломка, СТО по-маланківськи.
А Горбова тільки й чекала, щоб костичанський оркестр замовк - тут же вступили музики з Горбової - і понеслося по-новому. Звідки така енергія? Заздрю.
Всі ті, кому кортить, як кільком фруктам в попередніх дописах (тут і в інших комьюніті) висловити свою зневагу до одягу, національностей чи розумових здібностей святкуючих, відразу хочу попередити: витиратиму. Невміння поважати звичаї народів своєї країни - це ницо.
Діксі.
Ну хіба можна забути колядників і Маланку з Вашківців? Ніяк не забути. Знову зустрілися.
Від маланкарів - до колядників переходимо. Здається, це Товтряни з Заставнівщини?
Банилів з Вижниччини?
О, а це делегація з улюблених моїх Топорівців. Кажуть, тайстри вдома забули :о)
Дуже професійний хор - з аматорського театру "Дивосвіт" Заставнівського району.
Дівчата аж заслухались.
З ма-а-а-аком...
А під обійстям бідняка - аж земля дрижить. Бо тут отаборились Перебиківці, помідорна столиця Хотинщини.
Тай-тарара-тай-тарара-тай-тарарарам. Як цю музику фотографією передати?
Ой, біда. Мене помітили і пригощають. Ледве вирвалася - ну абстинент я :)
Пізно побачила - а змінила б вчасно об'єктив, міг би бути цікавий кадр...
А це маланка з Великого Кучурова на сторожинеччині. Таке оркестр щось сумне грав, аж страшно.
Крім яток з їжею, були такі намети від районів - з всілякими виставками досягнень маланкарско-різдвяного господарства. А кіцманську маланку аж шкода - вчора кілька годин мокла під дощем на Соборній, а коли дійшла її черга виходити на сцену, світло вирубилось.
Взагалі, якщо в вас стоїть вибір, який з фестів вибрати, маланкарський чи "Від Різдва до Йордана" - вибирайте ТОЧНо другий.
Плюсів - безліч. Велетенська територія з цікавими хатами і вітряками, всі маланки і колядники - в автентичному середовищі. Площа музею -ч имала, натовпів немає. Організація - на кілька порядків краща. ніж в дійства від Оксани Лялюк. Атмосфера - дуже приязна, ніхто нікого в натовпі не топче, міліція кордони не робить, краса - та й годі.
Гості з Донеччини. Якась (може, для православних навіть важна) ікона з Святогірської лаври.
Це вже парад учасників до сцени. Стільки народу!!!
Попереду - Сагайдачний Пілат, директор музею. Заклопотаний, але дуже мені допоміг (маю тепер список всіх учасників, ляляля).
Глядачі. Ведучі (знайомі по Петрівському ярмарку). Я, напевно, взуттє-фашист, але чобітки у ведучої промовисті - я по ним вмію IQ визначати.
І дуже гарна, символічна акція "Єдина Україна: Схід і Захід разом".
Рушник до рушника. До довгої вервечки оберегів пришивають буковинську часточку.
Є Вінниччина, Луганщина, Донбас, Тернопільщина...
Ведучий все розмотує і розмотує рушники...
Самий-самий гарний - у Прикарпаття. Ой, Франківщина, постаралася.
Фрагмент Святвечора - аматорський театр фольклору "Кіцманчани". Бідне маля сидить під столом і мекає-бекає-кукурікає. Такі от жорстокі звичаї.
Учасниця колективу "Товтряни" з Заставнівщини.
Свято тривало і тривало - а я змерзла. Покинула дійство задовго до кінця. Хто був довше - показуйте фоти, будь ласка.
І тепер цілий рік чекати... |
|
|
