Від Різдва до Йордана 2011: фестиваль у скансені

Перш ніж розказати про сьогоднішній суперовий фест - хочу поздоровити Красноїльськ з вчорашньою перемогою! Найсправедливіший вибір - і я так тішуся, ніби це мені присудили перше місце і нагородили призом. Молодці!
Вашківці - другі. Третє місце поки що не знаю за ким.

А тепер - до останньої в цьому році порції маланок. Нових переважно, невідомих (в цьому жж невідомих) :)

Сьогодні нас знову чекають солом'яні ведмеді - знову приємна несподіванка для мене. І коні будуть, і маланки, і вишивані рушники з усієї України...



Ще тільки 11-30, це навіть ще не музей народної архітектури, а всього лише кінцева тролейбусу № 4 - а десант з придністровських Перебиківців вже виплясує з самогоном. Фест, здається, буде добрим.
Пішли.


Передягаються артисти хто де - жінки в астобусах, чоловіки ось так, на зупинці. Біля брами музею вже готуються маланкарі. І самогонка в пляшці коливається в такт народним мелодіям.


"Коні, ви звідки?" - "Костичани!"
Треба запам'ятати... :о)



Моє відео-2


Нє, ну Перебиківці незрівнянні. Я їх вже колись фотографувала. Платон має згадати :о)


Ой! Горбова!


Моє відео.


Нарешті я побачила вживу цю запальну, численну, яскраву маланку з Герцаївщини. Ух, колись я до вас таки приїду...


Кадр для ВІКа з кам'янецького форуму :о)
Я запитала: "Ви ж воїни, військові, нашо ви в квітах і намисті?" - "Так щоб дівчатам подобатись", - і таким тоном, що зрозуміло: це й так всі розуміють, я одна не додумалась.


Ну їх треба вживу дивитись - або на відео. Енергії від горбовецької маланки вистачить на обігрів всієї Буковини.


Маланка з Вітрянки Сокирянського району. Загублений брат-близнюк вчорашньої маланки з Горішніх Шерівців.


А от не треба за репортером ганятися з веслом, не треба! Репортери - вони злопам'ятні :)



Ну ви в курсі - солом'яні ведмеді це майже мій фетиш. І я сьогодні знайшла нове їхнє лігво!


Але поки що колективи заходять на територію музею - і вибирають собі обійстя для святкування. Вибрати є з чого - тут і корчма, і хата зажиточного селянина, і господи бідняка і середняка, і млини, і церква...


Маланка з Вітрянки виглядає своїх музикантів.


Та йдуть вже музики, йдуть.


Все, можна починати.


Знайомтесь - ведмеді з села Тарнавка на Герцаївщині. Ну кльові, правда? Иииииииииииииииии, Герцаївщина, колись тепер чекай у гості... якщо знайду транспорт, звичайно :о)


І там же не лише ведмеді! Там ще й Маланка, і вершники.


А це не знаю звідки:

Але дівчат люблять.


Надовго від Горбової і Костичан не відійти - таке виробляють, що ноги самі туди несуть. Он, дітей викидують 6о)


Кос-ти-ча-ни! Кос-ти-ча-ни! Молодці, коротше.


іііііііііііііііііііііієєєх!


Я знаю, скільки важить такий кінь - і вміння ТАК з ним витанцьовувати викликає велику повагу. Сильні чоловіки і хлопці.


Глибокий конячий реверанс - і знову дітей підкидають у небо.




Маленька технічна поломка, СТО по-маланківськи.


А Горбова тільки й чекала, щоб костичанський оркестр замовк - тут же вступили музики з Горбової - і понеслося по-новому. Звідки така енергія? Заздрю.


Всі ті, кому кортить, як кільком фруктам в попередніх дописах (тут і в інших комьюніті) висловити свою зневагу до одягу, національностей чи розумових здібностей святкуючих, відразу хочу попередити: витиратиму. Невміння поважати звичаї народів своєї країни - це ницо.
Діксі.


Ну хіба можна забути колядників і Маланку з Вашківців? Ніяк не забути. Знову зустрілися.


Від маланкарів - до колядників переходимо. Здається, це Товтряни з Заставнівщини?


Банилів з Вижниччини?



О, а це делегація з улюблених моїх Топорівців. Кажуть, тайстри вдома забули :о)


Дуже професійний хор - з аматорського театру "Дивосвіт" Заставнівського району.


Дівчата аж заслухались.


З ма-а-а-аком...



А під обійстям бідняка - аж земля дрижить. Бо тут отаборились Перебиківці, помідорна столиця Хотинщини.



Тай-тарара-тай-тарара-тай-тарарарам. Як цю музику фотографією передати?


Ой, біда. Мене помітили і пригощають. Ледве вирвалася - ну абстинент я :)


Пізно побачила - а змінила б вчасно об'єктив, міг би бути цікавий кадр...


А це маланка з Великого Кучурова на сторожинеччині. Таке оркестр щось сумне грав, аж страшно.


Крім яток з їжею, були такі намети від районів - з всілякими виставками досягнень маланкарско-різдвяного господарства. А кіцманську маланку аж шкода - вчора кілька годин мокла під дощем на Соборній, а коли дійшла її черга виходити на сцену, світло вирубилось.


Взагалі, якщо в вас стоїть вибір, який з фестів вибрати, маланкарський чи "Від Різдва до Йордана" - вибирайте ТОЧНо другий.
Плюсів - безліч. Велетенська територія з цікавими хатами і вітряками, всі маланки і колядники - в автентичному середовищі. Площа музею -ч имала, натовпів немає. Організація - на кілька порядків краща. ніж в дійства від Оксани Лялюк. Атмосфера - дуже приязна, ніхто нікого в натовпі не топче, міліція кордони не робить, краса - та й годі.


Гості з Донеччини. Якась (може, для православних навіть важна) ікона з Святогірської лаври.


Це вже парад учасників до сцени. Стільки народу!!!


Попереду - Сагайдачний Пілат, директор музею. Заклопотаний, але дуже мені допоміг (маю тепер список всіх учасників, ляляля).


Глядачі. Ведучі (знайомі по Петрівському ярмарку). Я, напевно, взуттє-фашист, але чобітки у ведучої промовисті - я по ним вмію IQ визначати.
І дуже гарна, символічна акція "Єдина Україна: Схід і Захід разом".


Рушник до рушника. До довгої вервечки оберегів пришивають буковинську часточку.


Є Вінниччина, Луганщина, Донбас, Тернопільщина...


Ведучий все розмотує і розмотує рушники...


Самий-самий гарний - у Прикарпаття. Ой, Франківщина, постаралася.


Фрагмент Святвечора - аматорський театр фольклору "Кіцманчани". Бідне маля сидить під столом і мекає-бекає-кукурікає. Такі от жорстокі звичаї.


Учасниця колективу "Товтряни" з Заставнівщини.


Свято тривало і тривало - а я змерзла. Покинула дійство задовго до кінця. Хто був довше - показуйте фоти, будь ласка.





І тепер цілий рік чекати...