Blacky (kamienczanka) wrote,
Blacky
kamienczanka

Ювілейний випуск: Бучачу 750.

Підтримаю імідж цього жж як вічного свята: сьогодні не дивлячись на кошмарну мряку і інші погодні негаразди Бучач відсвяткував 750 років. І я там була.
Бучачу 750 років
Під катом

Так як Бучач не просто чарівне старовинне місто, а й райцентр на понадмірно-релігійній Тернопільщині, ранок почався зрозуміло з чого: з святкової літургії на вул. Р.Шухевича.
Бучачу 750 років

(Насправді ранок почався з нагородження матерів-героїв, чого я не бачила, і відкриття пожежного відділку, що я бачила, але не відзняла).


Людей на молебні було дивовижно мало. Або тут клондайк атеїстів (і тоді я сюди переселюсь), або погода змусила народ дивитися пряму трансляцію всіх подій через веб-камери. Останній кадр є ілюстрацією радісних промов високих достойників про те, які тепер кльові відремонтовані в Бучачі дороги.

Бучачу 750 років
Те, що в Бучачі відбувається щось немислиме, грандіозне, я відчула дуже швидко, коли колона з хоругвами і оркестром з Теребовлі (яке кльове в них попурі, я чесно!!!), так от, коли колона підходила до автостанції. Міліцейська машина супроводу сумно їхала за мною - і з її вікна мені тричі щось кричав міліціонер. Я лише на третій раз розчула:
- Ви гроші загубили, підніміть!

І справді, на тротуарі за мною валялися пожмакані 15 гривень. Напевно, все-таки мої. :о)

Бучачу 750 років
Шикарне теребовлянське попурі з українських мелодій на фоні Покровської церкви авторства Б.Меретина.
Далі, правда, почалось щось дике. Годинник на ратуші пробамкав полудень. Хода мала початися в 12-30, теребовлянські трубачі дійшли майже до мосту через Стрипу - і піднялися б на Федір-гору, якби їх не зупинили. "Хто тут командує парадом?!", - розгублено питав диригент. "Ви!", - прохихотіла я.
Коротше, що робити хлопцям і хоругвам далі, не знав ніхто. Ніякої ходи о 12-30 вже не було. Був бардак.


В Бучачі саме головне що? Ратуша! Вона все так само замокла і напівруїнована, все так само в риштуваннях - але з цифрами "750".
Підхожу до дівчат: "У вас сьогодні буде парад наречених?" - "Та нє, ми танцюємо, то сказали прийти в сукнях однакового кольору".
Це ж треба було додуматися прийти у весільних, а?:о)

Бучачу 750 років
В Успенському костелі як раз меса. Дуже приємна, з органом і дитячим хором. Добре там.


Ви знаєте, ні. Бучацької ратуші багато не буває. Тримайте ще.

Бучачу 750 років
О! Містечко майстрів! Пройдемося? Он яка баба-йожка зі шкіри.


Тим більш ми там не одні ходимо. Наднесло нарешті головних героїв свята. Ви що, подумали, що бучаччан? Ні фіга. Головні герої - священик Іван Майкович, Михайло Цимбалюк (губернатор ТОДА, схожий на Еркюля Пуаро, котрий пішов у актори, дуже старається, але в нього погано виходить) і народна артистка України і заодно замміністра культури і туризму пані Ольга Бенч. Он вся трійця розглядає магнітики з видами Бучача. За Цимбалюком прикріплений чоловічок з парасолькою і принаймні один охоронець.

І настав час поговорити про тарілки.
Тарілки, корі сувенірні, були представлені в такому широкому асортименті, що я клацала їх разів з десять навіть без Цимбалюка. Там все, розумієте, ВСЕ. Це український всесвіт в мініатюрі. Франко. Ісус. Котики. Мадонна. Шухевич. Гуцули. Знов Ісус. Бандера. Іван-Павло ІІ. Яремчук. Ісус з Марією. Ісус з Марією і сонмом святих. Котятки. Св. Дмитро. Коротше, ну от на будь-який смак (якщо він дещо примітивний).

Бучачу 750 років
Коштує така таріль 55 гривень.

Бучачу 750 років
До ятки підходить губернатор. Вибирає щось із сонмом. "Скільки?" Закутана в хустку продавщиця, яка за весь час так і не наважилася прибрати руку від рота, каже: "Як для вас... то за 50!" - "Тільки ви ціну зніміть!", - це губернатор вже каже - і на мене очима так блим.

(О, до речі. З Косівського району таааакі речі привезли. Автентичні, справжні гуцульські свити і кептарі. 200-400 гривень за столітню одежину. Реконструкторів мушкетерів я бачила, а це могло б зацікавити реконструкторів гуцулів... якби такі існували.)


Знайомий дід - і в Зборові, і в Кременці, і в Борщеві був... Здалеку здається, що Еркюль і Василь Казновецький з Кремсенеччини сваряться. А все зовсім не так.


Косівські сестри-близнючки привезли своїх коників. Я їх часто зустрічаю на фестивалях - і завжди купую коника. Раніше були по 3, зараз по 4 і 5. Криза.
Губернатора хтось неправильно поінформував, але це було лише на руку сестрам (яким він задав вкрай некоректне питання: "Якщо ви близнючки, чому в вас різні хустки?"). Губернатор голосно розрекламував коників (справді кльових) як чомусь ЄДИНИХ в своєму роді - типу тільки там і більше ніде, тільки ось ці жінки і більше ніхто. Та ну, коників всі карпати з карпатського чечілу ліплять!
І знову питання - "Скільки". Одна з сестер поки збирає табун в кульок, друга виразно ковтнувши повітря, трохи нахиляє голову і дуже тихо каже: "По п'ять" - "Дайте десять!"
Дають десять, до пакетика з табуном тягнеться рука з оточення, губернатор різко прикрикує: "Не думайте, що я вам купив! Я собі!" Дістає коника - і...

Бучачу 750 років
Як почет радіє, а? Ну, за Цимбалюком і інші кинулися купувати товар, який сам очільник області прорекламував як унікальний. І добре, жінки матимуть виторг.


Колись ці походжання по яткам мали мені наскучити - так і сталося. Я займаю місце збоку від сцени. Сцену поставили на ринку. Ринок в Бучачі кривий. Перед сценою - трибуна для високих гостей. Простим глядачам доводиться дивитися на сцену якось під кутом, дивно - таку неповагу до міщан я до цього бачила лише на святкування 1000-ліття Хотина в 2002 році. Правда, в Бучачі поставили екран, хоч через нього місто бачило, що відбувається. А я тим часом бачила, як прокрадалися артисти на сцену. Товсті артисти в Бучачі шансу не мають.

Бучачу 750 років
Театралізована історія міста. Ось король Данило Галицький надає Бучацьким герб Абданк.


Біля кожного історичного персонажа - такий от паж з прапорцем, де написана дата. Щоб не поплутали. Тут в нас далі Марія Могилянка, яка кидала в трибуну білу троянду, і Микола Потоцький в вишиванці і зав'язаній на пупку жовтій бобочці.


О, нарешті танці і моя улюблена забава "Зніми, що під спідницею". Навіть якщо спідниця до підлоги і весільна, мені вдається вигравати в цій грі.
Ратушу в Бучачі дуже шанують - навіть танцюють з її зображеннями.

Бучачу 750 років
Танцюристки і справді всі були в білому.

Бучачу 750 років
Промова голови облержадміністрації Михайла Цимбалюка. Зачитуючи вітання від президента, він назвав Пінзеля Пензель, а ратушу - пам'яткою XVII століття, змолодивши сторуду на вік.
Я все думала, це Янукович такі перли видає - чи той, хто на сцені. Потім дали мені прес-реліз з тим вітальним листом, в листі все було вірно.

Бучачу 750 років
Бучацькі парасольки слухають вітання від президенту, кабміну і інших.

Бучачу 750 років
Яка б не була подія, операторам на ній буде нецікаво.

Бучачу 750 років
Місту презентують точну копію віднайденого Бучацького євангелія на давньоукраїнській мові.


Мер Бучача Омелян Оверко вручив Цимбалюку і ще трьом особам відзнаку і звання "почесного жителяч Бучача". В Пуаро на обличчі дуже вже награна зацікавленість. Он, поруч кадр, який демонструє щирість. Вчитися треба.


Бучачу 750 років
І прийшла пора барабанщиць. Варяги (варяжки?) з Теребовлі виявилися знааачно крутішими за кам'янецьких і чернівецьких - дівчата смалили розкішно.


Бажаючих покричати про завалений горизонт прошу направляти претензії в бюро землеустрою і геодезії планети Земля, в мезозойський відділ. Кривий в Бучачі майдан, ну що я зроблю?

Бучачу 750 років
В барабанщиць теж є спідниці. і сідниці


І вони класні, і оркестр хороший.

Відразу після барабанщиць ВСІ високі гості (добра сотня чоловік) встали і пішли з трибун (обід? як в садіку?). На трибуну залізла я (а шо?), потім підтягнувся хтось з операторів і пані Марія (це такий бучацький аналог Блеки, чесно). Концерт був несподівано дуже інтелігентним, дуже саме що МІСЬКИМ, урбаністичним, правильним - без звиклих для Кам'янця шароварних лялялкань. Бучач, молодець! Було также відтворено фрагмент твору Й.Ш.Агнона, уродженця міста і володаря Нобелівської премії з літератури.


А далі мені повідомили, що о 18-30 мене чекають на балуністському банкеті в Слобідці Великій - і я поїхала з Бучача трохи раніше, ніж сподівалася. Був ще грандіозний концерт і фейєрверк. Ну і от :о).


Барабанщиці з Теребовлі у Бучачі

Мій репортаж на УНІАН

Моя стаття в "Високому замку"
Tags: Бучач, Осінь, Тернопілля, Тернопільщина, Фестиваль
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 33 comments