| Святкуємо! Свинячимо! |
[грудень. 27-е, 2009|12:35 pm] |
Символізм деяких речей і тварин з часами забувається - зараз суцільні водолії і скорпіони в пошані, а колись вдачу приносили прості і зрозумілі речі: мухомори, конюшина з чотирма листочками, свастики і свині. О, свині!
( І свині в нас будуть героями )
Закінчемо пафосною угорською сніговою королевою:
 |
|
|
| Святковий концерт |
[серпень. 21-е, 2009|07:38 pm] |
Свято наближається, свято наближається... В свято потрібно бути веселими і радісними. Коли люди веселі і радісні, вони співають. Предки теж співали - тільки в ті благословенні часи ще не було мобілок, з яких можна було послухати улюблену мелодію на жахливому бітрейді з монструальними скрипами, тим самим продемонструвавши свою круть всьому навколишньому світу. І кишенькових радіоприймачів не було. І навіть магнітофонів. Але без музики не сиділи (і не стояли). Виручали високотехнологічні дівайси, які запросто поміщались в кишеню і коштували якісь копійки.
( Закачати архівні mp3 ) |
|
|
| Дайджест всякого - про Підкамінь і Вінниччину |
[липень. 23-є, 2009|05:12 pm] |
От ви кажете, Підкамінь, Підкамінь...
Підкамінь - чудове місце. Було. Новий настоятель, колишній зек зі Східної України, не лише дозволяє собі "ботати на фєнє" з екскурсійними групами, але й вбив всіх монастирських тварин :о(. Я в шоці, намагаюся достучатись в якісь вищі інстанції, поки глухо - серед греко-католицького начальства я не знаю нікого, а римо-католики не хочуть зв*язуватись. Дуже неприємний осад від таких новин.
( Далі Онанії і гуси, з Підкаменем не пов'язані ) |
|
|
| (без теми) |
[липень. 1-е, 2009|12:08 pm] |
Наївне дитя провінції, я думала, що різнокаліберні ВДНХ і промислові виставки - оскал перших років соціалізму. Колись давно-давно мене занесло на київську ВДНГ (перший чоловік їздив купувати там пластики для барабанів) - тоді я чи не вперше зрозуміла, як ненавиджу радянську архітектуру.
Потім була московська ВДНХ (ВВЦ по-сучасному) - з золотими фонтануючими сестрами-республіками і музеєм подарунків Леоніду Якубовичу. А зараз будуть їхні предки - Всеросійські виставки в Києві і Одесі, а також Вистави краєві (австро-угорські) і Торги східні (польські) у Львові.
Поїхали.
( Багато. Довго. Тому що мені було цікаво. Вам, може, не буде )
( Ще картинка для привернення уваги ) |
|
|
| ... |
[квітень. 16-е, 2009|08:21 pm] |
Щось чим далі, тим важче писати в жж. Закриваюсь від всякого спілкування, мрію про шапку-невидимку, хоча в умовах безтранспортності логічніше було б мріяти про килим-літак. :)
Сьогодні це зрозуміла особливо гостро - в центрі суч.культури "Гараж" серед армії підтягнутого, вшквареного соляріями персоналу блукала з відвідувачів лише я одна, тож телевізійники кинулись на мене шуліками, задавали дивні питання на кшталт, чи я не дивуюся назві галереї, що чула про Лубутена і Лінча і чи знаю, скільки коштує сердечко в кутку. Я чемно погодилася відповісти на питання, але вже на другому почала задумуватися, а чи не зобразити з себе самої інсталяцію - ну чим я гірша за розкидані по підлозі ложки-вилки-каструлі чи там кольорові неонові трубочки на стінах?
Це все щастя винне, я так думаю. Останніми роками я реально повністю і всім задоволена. Мені добре. Стан близький до нірвани, а чужі його порушують.
Треба з цим щось робити:)
Ну от хоча б змушувати себе час від часу щось писати в жж.
На сьогодні маємо два пункти:
1) Політкоректна мапа на старій поштівці. :)
2) Замко-скелі на Дністрі:
Між Кам'янеччиною і Буковиною, виявляється - замки з скель і скелі, які хороші й без замків.
Фото-звіт про квітневу мандрівку Дністром |
|
|
| ПОпи в чорнобривцях і інші дива львівських курортів |
[березень. 31-е, 2009|02:01 pm] |
Я ніколи не була на курорті як курортник. І дуже сподіваюся ще довго в такій ролі не бути. Але старі курортні листівки мене часом дивують, часом тішуть. От як ця жменька з Львівщини.
В Чернівцях, десь на висілках, рекламується ресторан слоганом "Не просто дорого, а ДУЖЕ дорого!" Десь в тому ж дусі й ця картинка з Трускавця (вона вже кілька років як на сайті висить, але все одно мене тішить). От вам вірусна реклама століття тому. Шо приємно: за минуле століття все залишилося так само!
А от трішечки непристойна реклама за 1916 рік:
Дві дами в велетенській ванній (причому явно ж там на стульчику стоять), прикритій плакатиком з фотографією якихось суворих мужчин в чорних палантинах, роблять вигляд, що миють одна одну, по-коров'ячи випучуючи очі перед камерою. Чи вони таки голі і в багні, чи це сукні, я так і не розібрала. Якщо голі - то листівка переплюне навіть ( наступну рекламу ) |
|
|
| Не могу молчать |
[січень. 30-е, 2009|05:13 pm] |
Я зараз на балет біжу, на Самого Івана Васільєва в ролі Базіля (ну це для тих, хто розуміє), але не можу змовчати і не показати вам обличчя народу. Сермяжну правду життя, так би мовити.
Майже рідна Буковина. Статистика (з сайту "Буковина онлайн"):
Зареєстровано зміну прізвищ:
Лох на Любімова,
Фрісман на Квіточка,
Ківа на Солнишко,
Сидоренко на Щаслива,
Кремінська на Преподобна,
Дурко на Вітович,
Сало на Кириченко,
Локшина на Фортуна,
Грін на Гріх,
Краля на Українець,
Худоба на Шиян,
Нога на Марко,
Босий на Мірошниченко,
Спиридонова на Ле Мер-Кюре.
Зареєстровано також одночасну зміну імені та прізвища:
Цись Наталія на Єлизарова-Максимовська Кароліна–Аріадна,
Дрожжин Василь на Боголюбський Георгій–Іоан,
Буднік Ганна на Каурс Анніс,
Кузнєцова Юлія на Лайм Ліка,
Степанов Юрій на Баренбаум Ісроель, а також
Чуб Руслан на Білан Дмитро.
Заберіть в народу телевізори!!!!! |
|
|
| Стерео-Україна |
[січень. 23-є, 2009|07:11 pm] |
На якійсь шаленій і незрозумілій хвилі ностальгії з'являється купа постів про Речі з Дитинства. В мене такі теж були, і самою цінною була Річ, виготовлена в 1900 р. в Канаді: стереоскоп. І до нього десь сотня стерео-картинок для перегляду. Коли на день народження чи просто так приходили однокласники, я виносила цей скарб, і кожен по черзі підлаштовував махіну під себе, рухаючи ложе для картинки то взад, то вперед - аж поки зображення не ставало опуклим як пластилінові мультики в "Катрусиному кінозалі".
Сотня сюжетів, від Зальцбурга до засніжених варшавських Лазєнок, від Варни до тифозного бараку в Середній Азії, була відома напам'ять, хотілося нового. Нове можна було вирізати з останньої сторінки українського клону журналу "Наука и жизнь" або зварганити самій. З календариків. Саморобки були неякісні: для опуклості треба, щоб кадри злегка відрізнялися один від одного. Я це вже тоді знала, але нічого з цим не могла поробити.
Зараз час від часу тішу себе купівлею стерео-картинок з минулого. Замки, піраміди, інтер'єри храмів. Український вид маю лише один - фортецю в Феодосії.
( Cтерео-всяке (заберіть неповнолітніх від екранів), стерео-Україна + відгадайка-відповіді ) |
|
|
| Анонімний пластиліновий фанатик |
[січень. 5-е, 2009|04:54 pm] |
Я ж таки зацікавилася своїм Анонімним Майстром пластилінових поштівок, угу.
Єдиною зацепкою були літери "AN" в нижньому правому кутку. Це лого видавничої фірми А.Ноєра з Парижу. Знаючи принаймні це, вдалося відшукати КІЛЬКА СОТЕНЬ пластилінових шедеврів. Але АН - ініціали видавця, а не творця. Творець все так само анонімний (хоча на деяких листівках видно підпис R.MosTroiassni - здається, так).
( Пластилінове християнство ) |
|
|
| З новим 1909 роком! |
[грудень. 29-е, 2008|11:44 am] |
Продовжимо минулорічну ретроспективу (тут ще) і розвинемо цьогорічну пораду про Листівку як Найкращий Подарунок. Сьогодні наша мішень - нумерологи і всякі інші каббалісти. І ностальгуючі.
Сто років тому жив і творив анонімний Майстер Листівок грандіозного масштабу. Якщо він дожив до розвитку мультиплікації, він напевно зробив карколомну кар'єру в пластилінових мультиках: всі задатки видно неозброєним оком. Я відкрила для себе Генія: так Б.Возницький відкривав Пінзеля, так в ХІХ столітті світ повторно відкривав Джорджоне. Плодовитий майстер залишив кілька кровожерливо-містичних барельєфних картинок, де попередній рік гине всіма можливими способами, а новому року (як правило, це гнучка хтива красуня) начхати на страждання попередника. Побачення в гондолі в океані, на очах потопельника? Лєгко! Засліплення супротивника своїм небесним сяйвом? Безпроблемно!
Під катом ще повно геніального.
( Архівна вакханалія інсайд. ) |
|
|
| Гарбуза нема. Є яблука. Вистачить. |
[жовтень. 31-е, 2008|08:10 pm] |
Скандали! Інтриги! Сенсації!
Шо, думаєте, дядя з тонзуркою лисини вирішив втопитися в тазику на очах малолітньої доньки і клонованих чорних котів? А фіг вам! Це хеловінський ритуал, який, на відміну від костюмів і трік-ор-тріту, в нас не прижився і в кіно не показується.
( Тазики ) |
|
|
| (без теми) |
[лютий. 1-е, 2008|11:07 am] |
Ну і все, ви всі вже забули, що я не лише Екзарх, а й Генератор Великих Ідей і Відкриватор Великих Відкриттів.
Тому я зараз продемонструю чергову Думку.
Я знаю, що мій сайт читають всі турфірми України. Знаю-знаю, а шо робити? Може, вони читають й жж, фіг їх, збоченців, знає. Бєзвозмєздно дарую ідею.
Є тури, а є екстрім-тури, шоп-тури і шуб-тури. Я придумала cлім-тури.
Береться зграйка допитливих і трішки затовстих подорожуючих - і відправляється кудись. Це може бути як внутрішній, так і виїздний туризм, не суттєво. Суттєво те, що більшість часу групі доведеться як мінімум ходити, а як максимум бігати і дертися в гори, а серед умов проживання - обов'язковий напівпансіон з вкрай низькокалорійним меню. Груповод озброєний електрошокером - і всіх, застуканих з пивом, чіпсами, снікерсами або банкою арахісового масла, чекає неминуча кара.
Бо схуднути ПРОСТО так нема ніяких сил. А в дорозі завжди живеш більш яскраво - і там би це проходило легше.
Особливо круті турфірми можуть об'єднати слім-тур з іншою ідеєю - кріо-похуданням (калорія - одиниця тепла, то варто їхати туди, де тепла катма, калорії піде більше). Можна відправляти на північний полюс в одних футболках. І заставляти дертися на айсберг. І боротися з білими ведмедями.
Все, дальше самі додумуйте.
З вас - безкоштовний провоз в прості слім-тури мене з дозволом поїдання стількох десертів, скільки захочу.
А от в битві з ведмедями не зaцікавлена.
(картинки не зовсім в тему, але тітка виразно підійшла б як покупець слім-туру) |
|
|
| Postcardexpo-2008. Cвято колекціонера. |
[січень. 25-е, 2008|04:27 pm] |
Фухххх...
От хто б мені пояснив: як філокартисти розставляють ціни? Чому от на Гелосі ось цей Харків починається за 1 500 руб, а планується, що піде за (УВАГА!) ШІСТЬ ТИСЯЧ рублів (це, як хто не в курсі, 242 бакси десь) - а абсолютно такий самий, але в ідеальному стані Харків на eBay коштує 9,99 доларів, плюс ще три бакси за пересилку? Де логіка?
Продавців я теж про це питала. Мямлять щось про інтуіцію. Це новий синонім жадібності, напевно.
По запрошенням, які роздавали в Московському клубі філокартистів, ходила сьогодні на Посткардекспо-2008. Виставкові вітрини, ті, що не на продаж, оформлені просто перфектно. Величезний стенд з Бориславськими листівками - Лукойл презентує історію нафтодобування в листівках. В залах, де торгують, важко смердить немитими чоловічими тілами третьої свіжості і нема де проштовхнутися. А треба, якщо хочеш дорватися до виставлених колекцій.
О, в мене є такий Бучач. Одна з найдорожчих листівок в колекції, брала на МАРКі за 115 крб. Тут просять 600. І Чернівці такі самі в мене є. Купувала на польському аукціоні десь за 3 чи 4 бакси вже з пересилкою. Тут в нас скільки хотять? Ага, 900 крб, ага, ага. А Жмеринка ось ця скільки? А Жмеринка, каже продавець, супер-дешева. Вісімсот. А Полтава така от 900, а ця - 500.
Далі йдемо.
О, лепорелло з Одеси і Харкова. Лепорелло я маю в колекції з десяток, але всі європейські, не українські міста. Скільки за Харків просять? Три з половиною тищі. Добре, що я не стою, а сиджу.
Плюнути на це все і піти дивитися сучасне мистецтво в інших залах ЦДХ? ЦДХ я люблю - тут стільки всього, на день блукань вистачить...
Без презентів собі не пішла. Вицепила в груді європейських листівок замок в Жовкві (божеські 50 руб), а в сусідній купі відрила єзуїтський костел в Тернополі (сотка).
Плюс надивилася на інші зали, що теж в таку завірюху цілком собі презент.
|
|
|
| 1907 - 2007 |
[грудень. 11-е, 2007|03:55 pm] |
В мене зовсім мало часу - і я майже не заглядаю у френд-стрічку. Там напевно вже почалися масові заворушенняпідбивання підсумків року.
А знаєте, сто років тому все було майже так само. ( От дивіться. ) |
|
|
| Албанія |
[жовтень. 29-е, 2007|06:20 pm] |
Бууууу!! Це ще я, а не привид, ось.
А таке термінове питання: наскільки ЦЕ відповідає дійсності:
"Города обычно мало ухожены, мусор убирается редко. Следует остерегаться открытых люков на тротуарах и отсутствующих крышек коллекторов. Груды мусора ночью привлекают стаи диких собак. Но самая большая опасность - дорожное движение. Это в общем-то и не движение, а настоящий хаос. Каждый водитель едет как хочет и правила более-менее соблюдаются только в столице, да и то не везде... Большинство офисов и ресторанов не отапливаются. Даже зимой большинство помещений не получают отопления и горячей воды...
http://archive.travel.ru/albania/hints/
Просто подумали: ну раз вже будемо в тих краях, чому б не заскочити ще й на Албанію подивитися?:) Хтось був і може щось порадити?:)
("Учи албанський" не є порадою, а є бородатим несмішним жартом). |
|
|
| Also sprach Blacky.0.2 |
[жовтень. 23-є, 2007|11:14 am] |
Істинно говорю вам:
Се гряде ера кідалтів. І найпотрібнішою та найгрошовитішою професією буде особистий помічник/консультант.
Подивіться на нас з Міком. Два кідалта, які як правило всім задоволені, але при найменшій проблемі, яку потрібно вирішувати по-дорослому - губимося, депресуємо і втрачаємо сон. Я кілька днів на снодійних, котрі не дуже й допомагають, бо нам треба прийняти рішення: я їду додому на день за паспортом Міка, який залишився в Кам'янці, - чи ми чекаємо, поки нам його привезуть знайомі знайомих знайомих. Блін, проблема сама чомусь не розрулюється, і в цьому не допомагають навіть треті в колекції Свотчі - абсолютно кідалтівська штука, яка як правило шалено мене тішить. Плюс важка проблема: на Новий рік ми їдемо таки на Кубу? І якщо так - то беремо тур вже зараз? Чи коли?
Але то все фігня перед Головною Дилемою.
Ми давно вирішили одружитися - і не можемо це зробити. Бо це треба їхати в Київ, бігати там по консульствам, збирати якісь справки, потім перекладати їх в нотаріусів... Бр-р-р-р... Краще по-старому - голову в пісок. Бо нема такого чарівного дяді або казкової тьоті, яка б вирішувала всі ці побутові негаразди за якусь там певну суму.
А нас, кідалтів, - мільони. І скоро ті, в кого вираз "організаторські здібності" не викликає приступу нудоти, заберуть управління світом в свої руки. А ми будемо й далі купувати собі цяці і гратися в дітей. Ера Пітерів Пенів потребуватиме армії Мері Попінс. |
|
|
| Господа реконструкторы |
[жовтень. 13-е, 2007|08:20 pm] |
После "Терры Героики" масса народу начинает задумываться, а как бы так соорудить костюм, соответствующий эпохе (XVII в.) и приобщиться к высокому. Чтобы, значит, пускали поесть жареных поросят в ночную крепость, можно было вволю пострелять в битве и вообще, сорвать апплодисменты бабзрителей. Думают, это просто. Х-ха! И еще раз: Х-ха!
О том же думали и сто лет назад. Вот вам примеры в стиле "пора-пора-порадуемся". Изучаем:
Главное, что нужно иметь, это сапоги, шляпу,плащ и усы. Два первых пункта самые сложные.
Шляпа. На убивце с первой картинки на голове нечто, напоминающее в профиль горячий бутерброд с зеленью. Дамам легче, достаточно пришпилить к волосам старую бабушкину вязаную салфетку.
У мужика на второй картинке не только настроение превосходное, но и шляпа. Мы ему завидуем. Арамисам с последнего примера можно позавидовать только в пункте шляп, с дамами у них дефицит. А у той, которая есть, на голове вообще не пойми что.
Но самая-пресамая шикарная шляпа - у девицы в черных гольфах и розовой рванине внизу. К полям пришпилено нечто торчащее на полметра и смутно напоминающее рог. И то сказать - шпаги у девицы нету, а нападают на нее, судя по состоянию костюма, часто. А так боднула головой - и как минимум троих насквозь проткнула.
Плащ. Если с плащом совсем туго (в местные секонды давно не завозили старые бархатные портьеры), сойдет и когда-то белоснежный драный плед в пастельную полосочку (см. фото 2). А можно и без плаща (см. рис.1), а че, октябрь чай не февраль.
( А вот вам пример с Терры ) |
|
|
| Фізіолог |
[жовтень. 4-е, 2007|11:08 pm] |
А от шкода, що нема в лікарнях чи десь ще таких лікарів, до яких можна звернутися не з болячкою, а цілком здоровою, але з питанням. Чим далі в життя - тим більше розумієш себе як особистість, а от фізіологія часом все-таки ставить в куток. Ну приміром: навіть взимку я ходжу в тій самій куртці, що й зараз, а светрик під нею лише трішки тепліший, аніж теперішній. Светр, куртка - і все. А інші як капустини, по десять майок-футболок-кофт.
Проте навіть в спеку я сплю під ковдрою, а зараз, поки батареї холодні, і ночі теж такі самі - то під двома (якщо з Міком) і трьома + Дзуська (якщо без нього). Ну от де логіка, а?
|
|
|
| Брачная ночь в картинках |
[липень. 24-е, 2007|11:57 am] |
Наглядное пособие для брачующихся викторианской эпохи.
1. "Пожалуйте в опочивальню, милочка. Смотрите, какая у меня кровать красивая!"
Невеста че-то надутая и мало радуется перспективе.
( Дальше - больше )
6. Игра "А ну-ка, ущипни!". Ботиночки скинули-с, на кровать взобрались, супруг рачки добирается за невестой, ползя на запах.
( И началось... ) |
|
|
| Нащадки аріїв |
[липень. 5-е, 2007|08:33 pm] |
Листівочка чомусь називається "Україна. ПЕРША світова", хоча схоже по костюмах більше на другу світову.
Подивіться на розріз очей козаків в смушевих шапках. Арійці, га?:)
 |
|
|
| Імператор в Чернівцях!!! |
[травень. 17-е, 2007|09:59 pm] |
Сьогодні!! Виступав в Університеті!! Я спецом під цю дату додому повернулася - але в Чернівці слухати блискучого, нехай і 94-літнього оратора і політика Отто Габзбурга, не поїхала. Винуваті Дзуська і Барахло.
Тому фоток Отто не маю. Маю фото його дідуся.
Знаєте, це така собі Ленініана, але майже століттям раніше...
|
|
|
| Військовополонені, Друга світова. |
[травень. 3-є, 2007|12:05 am] |
Тема тижня – війна, так?
Я її не розумію. Взагалі. Як можна йти вбивати когось, кого ти навіть не знаєш, хто особисто тобі нічого не зробив? Як можна це робити ТИСЯЧАМ людей? Навіщо? Безглуздо якось. Ось ці герої війни, на фото – хто згадає їх?
Тут є кілька військовополонених, взятих в полон американськими солдатами. Здається, їм ще пощастило: з ними обійшлися по-людськи, а не по-скотськи.
І от питання: а вони – вони ЗА ЩО воювали? Не за ідею ж...
І чи це гуманно? |
|
|
| естетсько-фотографічне |
[квітень. 2-е, 2007|01:59 pm] |
1908 рік, мій улюблений Кьоніг-Крулєвец, він же пруський Кьонігсберг і російський Калінінград.
А от питання до всіх людей з фотоапаратами (навіть 40-гривневими мильничками) і просто естетів. Ми всі не в Парижі, де заради туристів електрику пустили під землею. Навколо павутиння проводів.
Вони мають право бути на фотографіях, як ви думаєте? Тіки чесно. |
|
|
| navigation |
| [ |
viewing |
| |
most recent entries |
] |
| [ |
go |
| |
earlier |
] |
| |
|
|
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
kamienczanka
