?

Log in

No account? Create an account
Гіпнопост № 3: Австрія. Крампуси, гори і замки - Екзарх Всього Існуючого в екзилі. [entries|archive|friends|userinfo]
Blacky

[ website | "Замки і храми України" ]
[ userinfo | Блекопедія ]
[ archive | Раніше ]

Гіпнопост № 3: Австрія. Крампуси, гори і замки [грудень. 5-е, 2015|02:40 pm]
Blacky
[Tags|, , , ]


Давним-давно гіпнопостів не було - зі зрозумілих причин (Гриць, Гриць, Гриць).  Але буде. От вже є.


Головна мета гіпнопостів -мінімумом слів і максимумом картинок викликати нестримне бажання поїхати в країну, про яку йдеться.
І мішенню цього разу є Карінтія, Штірія, Відень і трошки Словенії. Гори, новорічні ярмарки і дуууууже багато чортів.



Фрізах (Friesach), найстаріше місто Карінтії. Купа пагорбів. на кожному як не розвалини замку, то залишки готичного храму. Офігенне. Словени до цього часу називають його Брезе - бо коли тут жили слов'яни, навколо було багато беріз. А до слов'ян тут ще римляни мешкали - як і по всій Південній Австрії.


З погодою  було так, як то є в горах: від -4 до +13.


Альтгофен (Althofen), сусід Фрізаха. Крихітне, буквально півтора десятки будинків, старе місто на горі, над сучасним селищем, заселеним ледь не виключно сніговиками (тут вже скрізь ялинки та інша атрибутика найближчих свят). Дуже милий Альгофен, від замкових башт панорамні види на Альпи та села навколо.


Гуцули називають свої Карпати "горбами" - і туристи радісно підхоплюють це карпатське арго. Гуцульський неймінг, звичайно, не винен, що "горби" - дика територія ведмедів (якщо в нас вони ще є) і халуп-колиб. Горби так і просяться заанаграмувати їх з гробами. Горби подобаються більшості. Бо любити природу не штука, це робили тисячі людських поколінь до нас. Коли гори виступають спільним фронтом з архітектурою, коли майже на кожному пагорбі по замку, а в долинах стоять масивні, вперті і дуже переконливі романські храми, гори вже "горбами" язик не повернеться назвати. В Альпах відчуваєш захват і повагу: до тих, хто обживав ці шалено-прекрасні місця, розставляв тут фортеці і палаци, прокладав дороги. Наш край гірської Ойкумени (бо де Урал чи де Кавказ - і де Карпати. Карпати - безперечна Європа) практично позбавлений архітектурної історії. Пнів, Добромиль і Хуст з Паланком змушені віддуватися за села і містечка без жодної пам'ятки. Шкода, ну правда ж шкода.


Зате які в нас традиції, так? А які? І скільки? Коли наближався цьогорічний хеловін, красняни та інші втаємничені писали в фб пости на тему "Навіщо нам то свято, коли в нас є маланка?"


Тільки от в них є і свято комерції Хеловін, і карнавал-фашінг, і маланки всіх сортів і виглядів.


Василь Барбуца, цей дідок тобі нікого не нагадує? :о)


Тут треба пояснити: цей візит в Австрію був пов'язаний з презентацією моєї книги "Буковинська маланка" - і я безмежно вдячна Сергію Осачуку не лише за саму ідею цього фотоальбому, а й за найшикарніший подарунок. який тільки можна мені зробити. Він подарував мені нову порцію маланок. Альпійських. Krampuslauf та Perchtenlauf'и ходять зараз містами, містечками та селами по всіх Альпах. Вони ходили тут так ще в дохристиянські часи - і продовжують свої парадування на радість дітям і страх дівчатам :о)
Але час вже розбавити нічних чортів чимось архітектурним.


Віднем, наприклад.


Чи Клагенфуртом (на фото члени української та румунської делегацій на 26 конгрес етнічних груп, який проходив в кінці листопада у Клагенфурті).


Можна не лише архітектурою, а й кріскіндельмаркетами - вони вже йдуть по всій Австрії.


Ах, які іграшки на найголовнішому (як на мене) новорічному ярмарку Австрії - біля віденської ратуші! Ну але дорого скажено. Не готова віддавати за новорічну прикрасу 12-15 євро.


Але ходити і дивитися ніхто ж не забороняє. Дуже в багатьох містах на ярмарках є живі ясла - як тут, біля Карлскірхе у Відні.


І знову змінимо тему. Замок Хохоштервіц (Hochosterwirtz) - це щось казкове. Взимку сам замок зачинений для відвідувачів, але ніхто ж не заважає обійти замкову гору навколо. Що я і зробила.


Від самої станції Хохоштервіц до гори добрих кілометри 4, але всидіти в потязі, коли за вікном ТАКЕ, неможливо. Причому через станцію я їхала вже кілька разів, але Хохоштервіц ховався за сметаною туману. Тумани в Карінтії, краю озер і гір, густі до неймовірності.


Зовсім не такі, як на цій картинці зі Штірії. Густіші.


Все, думаю, через численні озера.


Хоча біля замку наче озер немає. Але тумани є.


А ще є такі бички. Боюся, їхні роги та роги деяких кіз йдуть на крампусам та перхтенам на прикрашання костюмів.


От як у цього перхтена з Грацу. В деяких з них крім рогів на головах ще й були козячі голови у корзинах за спинами - там, де вони тримають різки, аби наказувати неслухняних дітисьок.
Насправді цей симпатяга не з Грацу - я бачила його і на найбільшому в Альпах перхтенлауфі у Клагенфурті за день до грацівського параду. Як рок-зірки вісімдесятих робили гастрольний "чьос" по десятках міст, так і компанії крампусів їздять з одного великого параду на інший.


Крадуть там дітей, ага.


Найбільший альпійський парад - у Клагенфурті. Понад півтори тисячі чортів, відьом, санта-клаусів і білих або чорних ангелочків (дівчата вибирають собі саме такий костюм), півторакілометрова дистанція, запрошені групи перебраних із Швейцарії, Німеччини та Словенії.


От це, здається, гості якраз з Швейцарії. Ходять у прикрашених ялинковими гілками капелюхах та з важкенними калаталами на поясі. Дуже нагадують наших маланкарів з Бабиного.


A propos Словенії. Межа німецькомовного і слов'янського світу проходить просто через альпійський хребет - і відчувається неозброєним оком. Все змінюється швидко і кардинально. Любляна значно більше нагадує Загреб, ніж сусідній Філлах, скажімо.


Це люблянський град. Теж зачинений на зиму.


З невеличкого старого центру Любляни дуже не хотілося йти. Бо на всіх ліхтарях під новорічними ялинковими вінками - колонки, і з них тихо грає приємна класична музика. Впізнала лише Бедриха Сметану і "Русалку" Дворжака. Отже, це ще й наша, слов'янська класика. Фантастично. Просто фантастично.


А сусіднє, та вже австрійське Вьортерзее - це вже зовсім інша музика. Тут зберігся крихітний будиночок. в якому писав свої твори Густав Малер, для мене, напевно, найголовніший композитор зламу ХІХ-ХХ ст. в світі. Еклектика тоді панувала в архітектурній моді, а він привніс її на великі сцени - разом з коров'ячим дзвіночком та іншими нехарактерними для вишуканої класики інструментами. Його музика - це і є Альпи: велич, краса і різноманіття.


І як добре, що в Австрії розуміють корисність класики.


Клагенфурт значно менший за Кам'янець - якихось 90 тис. жителів. Тим не менш, я ледве встигла взяти за кілька тижнів квиток в оперу на A Midsummer Night's Dream. Повний аншлаг, розкішний оркестр, чудові голоси, вистава височенного рівня. І це ще добре, що у Кам'янці є родина Лютаревич - і ми можемо ходити на оперу хоча б раз чи два на рік. Інші райцентри не мають і того. Заздрю? Так.


Як вже мова про цивілізованість, то гранати у Відні я купувала от в такому вигляді.


І двічі потрапляла - просто так, раптово - на органні концерти. У Клагенфурті та у Граці.
Бо класика тут повсюди.


Як і в Італії, в Австрії багато музеїв безкоштовні для преси. Цей знову з Грацу.


Це Удо Пушніг, давній друг Буковини, і мер Клагенфурта Марія-Луїза Матіашитц. Картину в ратуші (читай мерії) бачите? В наших меріях доводилося бувати? Там найчастіше будуть висіти види рідного міста, написані кимось з місцевих - дуже традиціоналістські, реалістичні. Класику в музиці ми не поважаєм, класику в живописі вважаємо єдиною допустимою формою образотворчого мистецтва. Шкода.


Дорога в Австрію і назад лежала через Будапешт, знову подивилася на нього, хай і лише з вікна. Як і раніше, дисонанс масивного пафосу і розмірів сучасної Угорщини. Які ж у них мають бути фантомні болі за імперією, важко навіть уявити.


Так, Гриць от-от повернеться з прогулянки з бабусею, далі піду галопом.


Перхтен з бензопилою. Ну чим не маланкар з чернівецької Роші - ті теж на Маланка-фесті влаштували різанину бензопилою кілька років тому?


Чорний ангел (жахливо вульгарні костюми, але це я бурчу) і санта клаус на параді чортів у Граці.


Там парад налічував майже 500 учасників (в невеликому Шпітталі ан дер Драу в Карінтії йде 800 крампусів). А от глядачів було страшно багато. Дикі давки у натовпі.


В Клагенфурті з цим було набагато краще - я тричі змінювала місце свого перебування, і скрізь можна було його знайти, те місце. Хоча туристів з Італії і Словенії було теж дуже багато.


Дитячий майданчик в одному з доброї півдюжини замків у Фрізаху - у вигляді дракона. Логічно.


А це дракон з Любляни.
16-тонного ренесансного дракона з Клагенфурта не покажу - бо бачила лише його шматочок, він зараз закритий новорічним ярмарком, а про ялинки планую якось зробити ще один пост.


Здається, замок Дюрнштайн на кордоні Карінтії та Штірії.


Типова ферма в Карінтії. Там завжди є заїзд для коней аж на другий поверх, а вікна закладені своєрідним декором з цегли.


А от майже двійник наших "дідів" з маланок - подивіться, в Коломиї був дуже-дуже схожий.


Крампуси всі дитино-орієнтовані. Головна мета їхніх проходів містами - потішити і налякати дітей. Дітки ж страшезно люблять лякатися, особливо коли боятися насправді нічого.


Перхтени і крампуси страшезно маскулінні, але... ну, чесно скажемо - відверто страшні.


Та під масками там ховаються нормальні юнацькі обличчя.


Цілком нормальні.


Таких геройств, як в Костичанах чи Красноїльську, де костюми можуть важити 30, 50, а то й 100 кг, в Австрії немає, але маски теж трапляються важкі і незручні.


Платформи теж бачила. в Граці. Трактори, мотоблоки - або просто тачки з чортами та іншою потрібною в цей час нечистю.


Форт Дюрнштайн. Тут проходить кордон Карінтії.


Дівчатами крампуси теж цікавляться. Навіть мені уваги дісталося трохи - і за вуха тягнули, і волосся куйовдили.


Холодний ранок у Фрізаху.


Фронлятен у Штірії з вікна потягу.


Крампус з Грацу.


Завтра, 6 грудня, крампуси супроводжуватимуть св. Миколая і в Чехії, і в Словаччині, та багато де. Завтра Грицю 2 роки. Думаю, за кілька років ми покажемо йому якихось європейських чортяк - діти люблять це свято. Хочеться сподіватися, до того часу в анс буде вже безвізовий режим - не одним же туркам має так щастити.


Вечірній Грац


Хохоштервіца багато не буває.


Холленбург.


Шпітталь ан дер Драу. Висока така штука з історією міста від найдавніших часів. А ще атм ренесансний замок Порція, чи не найкращий по цей бік Альпів.


Кам'янецький сувенірний ринок з міні-будиночків такий не один у всесвіті. Ось схожий у місті Філлах (Villach). Там 58 тис. жителів - і туди приїздить Світлана Алексієвич, нобелівська лауреатка. скільки нобелівських лауреатів бачило університетське місто Кам'янець-Подільський?



Любляна.


Вітрякові поля між Віднем і угорським кордоном.


О, а це засніжена Сколівщина в районі Мохнатого по дорозі в Австрію.


Дуже всього хочеться на ярмарках, але мудрість - це розуміння, що купити зможеш ну одну річ, ну аж дві, а класно вони виглядають власне масою, беруть кількістю. Так що хочеться - перехочеться.


Весь перший поверх віденського магістрату відданий під дитячі майстерні, де проходять майстер-класи з чого завгодно - кулінарного мистецтва, розпису, малювання...


Клагенфуртський ярмарок, вигляд з вікна ратуші.


Альтгофен.






Знову Фрізах.


І знову. Замок Ґаєрсберґ


А це живність біля його підніжжя.


Давно Хохоштервіца не було. Його знають всі, хто вивчав німецьку мову на курсах ЕШКО.


Як і храм в Марія Зааль. Розкішна романська архітектура, велична і могутня.


Знаменита стеля головної нави в Марія Зааль.


Це вкрай відоме відпустове місце, тому зрозуміло, що храм дуже, дуже багатий декором.


Замок над Санкт Файт ан дер Глан.


У наших маланок музичний супровід значно кращий. Тут або військові оркестри ходять перед парадом, або от барабани звучать.


Ну і в нас це таки ритуал, а тут - принаймні в великих містах - шоу для дітлахів.




Чудовий органний концерт був у соборі Клагенфурта.


Клостер Вернберг.


А це його сусід, гігантський замок Ландскрон у одноіменному селі.


Невже це справжні роги?


А цей крампус з будинку в Любляні.


Ще одно відпустове місце - Марія Райн.


О, а оце святиня для мене - бо повністю з марципану.








Ще парадні фоти крампусів.


Дорога в Любляну. Я їздила більшістю європейських гір, та таких перевалів ще не бачила.


В профіль - ну точно персонаж десь з Красної.


Щоб крампус звернув на тебе увагу, багато хто пропонує йому якесь підношення - наприклад, цукерку.


Замок Ротентурн, зараз готель.


Так обіграно пандус в одному із замків Фрізаха.


Санта з Клагенфурта.


Типова Словенія.


Для хороших фоток крампусів треба кращу фототехніку, на жаль.




Штефансдом, Відень


і його молодший брат - собор у Санкт Файті ан дер Глані. Дуже по-австрійському - розкіш і бароко.


Автопортрет з Фельдена.


Унцмаркт.


Філлах.
Вистачить, напевно. Давно б вже треба було спинитися :о)



ПосиланняВідповісти

Comments:
[User Picture]From: latimeria_yba
2015-12-05 01:28 pm (UTC)
Ой, какая чудесная поездка!
(Відповісти) (Thread)
[User Picture]From: kamienczanka
2015-12-05 03:30 pm (UTC)
угу. але менні все одно мало :) Хорошим неможливо переїстися.
(Відповісти) (Parent) (Thread)
[User Picture]From: lastvepryk
2015-12-05 01:43 pm (UTC)
Спасибі за фотографіі і коментарі. Бачити гарні фото гарних речей то вже є гут, а взнати що там, про що, і навіщо - то взагалі чудово.
Здається котів нехватає, так, саме місцевих :)

О! І ще. Певне якщо автора закине якимось вітром в Нову Зеландію, то саме в той момент Маорі будуть маланкувати. Тищапятсот!... Певно карма :)
(Відповісти) (Thread)
[User Picture]From: kamienczanka
2015-12-05 03:29 pm (UTC)
дякую. ну тут не зовсім так - презентація книги спеціально була підгадана під їхній варіант маланки. :)
(Відповісти) (Parent) (Thread)
[User Picture]From: crescent_dr
2015-12-05 03:16 pm (UTC)
Очень рада, что тебе удалось выбраться в поездку. И самое главное - успела вернуться ко дню рождения Грыця.
В Европе всегда хорошо, но очень уж зимой темнеет рано.
(Відповісти) (Thread)
[User Picture]From: kamienczanka
2015-12-05 03:30 pm (UTC)
бо гори. :) ну і встають вони всі дуже рано. на роботу більшості максимум на 7-30, а в четвертій вже додому.
(Відповісти) (Parent) (Thread)
[User Picture]From: zonderbear
2015-12-05 04:56 pm (UTC)
А де крампусихи? Тільки одну, з крилами, бачив.
(Відповісти) (Thread)
[User Picture]From: kamienczanka
2015-12-05 07:22 pm (UTC)
там є їх трохи. ось ще:
(Відповісти) (Parent) (Thread)
[User Picture]From: zonderbear
2015-12-05 07:48 pm (UTC)
Ой, ця страшна, а та приємна)
(Відповісти) (Parent) (Thread)
[User Picture]From: airborn76
2015-12-06 11:05 am (UTC)
Супер!
Дякую за репортаж.
Де б я хотів мандрувати за межами України - так це по Західн1й Європі.

А, взагалі, як дізнатися коли відбуватимуться такі дійства?
Це які числа?
Хм, до Різдва ще три тижні, а святкують вже зараз.
(Відповісти) (Thread)
[User Picture]From: kamienczanka
2015-12-06 01:18 pm (UTC)
щоб я хотіла, щоб десь був подібний календар. треба самим шукати інфу, на жаль.
(Відповісти) (Parent) (Thread)